Що не так з премією «Людина року» від журналу Time

Всім плакунам за «людиною року» нагадаю, що в 2019 нею стала…Грета, прости Боже. Турнберг.

Тому на нинішню переможницю Тейлор Свіфт об’єктивно приємно глянути. І покачати прес під неї на підлозі.

Ще от хотілось би прокоментувати чимало реплік «а чого туди не включили українців серед Сі і Путіна»?

По-перше, треба чесно визнати, що в політичному і комунікаційному позиціонуванні себе цього року в світі ми втратили ініціативу. Нагадати, якою була жовтнева обкладинка з Зеленським, де планктон Офісу президента наляпав відра крінжатіни Саймону Шустеру? Чи уже третій тиждень ми бачимо собачу гризню через статтю Залужного в The Economist.

Сьогодні в стрічці військові репортери кілька разів піднімали питання тупих заборон на зйомки передової. Нема фото і відео наших фахівців в AP, NYT, WP і так далі – Україна інформаційно відходить на другий план.

Обкладинку Time беруть, як герої, так і антигерої. Поруч з Ейзенхауером та Рейганом її брали Сталін, Гітлер та Путін.

Це не тому, що хтось когось кохає чи любить. Скоріше мова про тенденції лідерства. І хорошого і поганого.

Присутність у шорт-листі Сі та Путіна – нагадування про загрози.

Барбі – скоріше культурне явище, яке стало масовим.

Сем Альтман – творець чату GPT, то є ознака визнання технології, яка змінить вектор розвитку людства, як двигун, антибіотики та інтернет.

Тейлор Свіфт американська улюблениця. І скоріше її кандидатура на роль номера один – це затишшя перед бурею. Про те, що про Армагедон ми подумаємо завтра. «Не дивись на Сі», – так би мовити. Бо завтра юначе американський можеш скинути свої джинси і вдягнути мілітарі знову.

Що стосується наших контекстів. На жаль, у нас зараз у руля керівники, які нагадують дітей у супермаркеті. Які хапають матір за ноги і з істериками просять купити їм шоколадку, МакДональдс і все одразу. Бити різкою нині не в моді, доводиться терпіти. Терпіти цю вседозволеність все тяжче.

Однак і решті українців варто прийняти факт, що світ не крутиться навколо України. Є ще сім мільярдів людей. І якщо ми хочемо визнання – маємо прорубувати цю історію якісним лідерством, а не скандалами та істериками.