Десять років російської агресії: називаємо речі своїми іменами

Сьогодні – 10-ті роковини початку російського збройного вторгнення до України, початку російсько-української війни. 20 лютого 2014 року російські війська вдерлися на територію українського Криму й почали його анексію. Забравши Крим, Росія поширила свою агресію на схід України, окупувавши частину Донеччини і Луганщини. Тоді це на міжнародному рівні називали як завгодно: «конфліктом», «суперечкою», «спецоперацією», «бойовими діями» тощо, але не війною. І от вже 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення в Україну всі зрозуміли, що це – справжня ВІЙНА, яку веде проти нас росія.

Дуже важливо називати речі своїми іменами, не боятися і не лукавити, говорити правду і відкидати брехню, бо вона ні до чого доброго не призводить. Називаючи захоплення чужих територій «звільненням», «допомогою місцевому населенню», «місцевим конфліктом», «захистом прав росіян» тощо, РФ на очах у міжнародної спільноти здійснювала великий злочин проти українського народу, проти незалежної суверенної держави.

Водночас тоді багато хто з українців, не усвідомлюючи загрози і не чуючи правди, сприймали ті «військові дії», «операцію» – як події десь там, далеко, які їм не загрожують і їх не торкнуться. Ця ілюзія призвела до шоку 24.02.2022.

Неправда роззброює, робить людей вразливими і беззахисними перед тими, хто її розповсюджує. Якою б гіркою не була правда, її варто говорити, не приховувати, попереджати про неї. Бо наслідки неправди завжди є набагато гіршими і більш згубними.

Виповнюються вже 10-ті роковини з початку російського збройного вторгнення в Україну, з початку свідомо спланованої кровопролитної жорстокої війни, яку розв’язала росія проти нашої мирної незалежної держави. Ненависть потрібно називати ненавистю, вбивство вбивством, війну – війною. І жодні політичні, ідеологічні чи інші трактування не можуть виправдати згубної руйнівної суті геноцидної війни, яка є страшним гріхом і злочином проти людства, проти законів Божих та суспільних.

І це потрібно чітко доносити міжнародній спільноті: у XXI столітті одна авторитарна країна з понад півмільйонним військом і нищівною зброєю, порушуючи всі міжнародні правила й угоди, напала на іншу, мирну незалежну державу. Цілодобово триває терор, руйнування і винищення українського населення. Це спланований геноцид вільного, демократичного народу. І робить це все росія.

Зло має бути зупинене і покаране. Інакше воно не задовольниться захопленим, воно, як гниль, буде розповзатися світом, отруюючи й роблячи непридатним все, до чого доторкнеться. Зі злом не можна «домовитися», його не можна забути чи його не помічати.

Зло – як ракова пухлина, її можна позбутися, лише усунувши, викорінивши, видаливши. А потім ще довго боротися з наслідками. Але принаймні так буде шанс вижити. Борімося зі злом, говорімо світові правду, як вона є! Бо це теж внесок у наближення перемоги правди, перемоги для України.