П'ять порад, як перемогти на духовному фронті

Вже довго триває ця війна. Смерть, страх і біль – довкола нас, але ми маємо будь-що зберегти життя в собі, всередині, в душі. Ворог не має забрати в нас те, заради чого хочеться жити, бо зокрема і це робить нас духовно сильними і непереможними.

За аналогією з діями під час аварійної ситуації в літаку, коли кисневу маску треба надіти спочатку на себе, і тільки потім на дитину, нам життєво необхідно вміти відновлювати свій внутрішній ресурс, те, що дає нам духовні сили жити і боротися зі злом. А це, найперше, здатність радіти, любити, благодіяти. І це допомагатиме нам бути джерелом розради та підтримки для інших.

Тож по краплинці збираймо всі можливості для душевної радості, щоб утримати наш духовний фронт – зберегти життя в собі, а не втратити у ньому сенс і здатися на поталу ворогу. Ось кілька порад щодо цього, які стануть вам в нагоді:

Чи часто ви замислюєтесь про те, як багато маєте у цьому житті? Спробуйте думати не про те, чого вам не вистачає, а про те – що маєте і не помічаєте. Прокидаючись вранці, дякуйте Богові за новий день, за те, що можете дихати, бачити, відчувати, що маєте змогу підвестися і ходити, за те, що вам є де спати, що одягнути і чим поснідати. Дякуйте за всіх людей, які були і є поруч з вами, і в молитві згадайте тих, кого вже поруч немає. Дякуйте за кожний промінчик сонця і кожну рослину, які «просто так» дарують вам можливість дихати, а відтак – жити… Вдячність приносить радість і заспокоєння.

Будьте другом, коли вам потрібні друзі. Даруйте надію, коли самі її потребуєте. Будьте людяними, коли хочете, щоб і вам допомогли. Принесіть радість іншим, якщо хочете почуватися щасливим. Бо в житті діє золоте правило, яке Спаситель для людства сформулював так: «Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6: 31).

Природа, створена Господом, це неймовірний дар людству, невичерпне джерело для споглядання, радості, натхнення і умиротворення. Скільки сили в паростку, який пробивається крізь промерзлу землю або навіть крізь асфальт! Як у краплині роси милується ранкове сонце, скільки життєдайної надії в першоцвітах, в бруньках, у весняному співі птахів… Вдивляйтеся в них добрими очима, з чутливим і уважним серцем – це невичерпне джерело для душевної рівноваги і радості.

Робіть щодня хоча би одну добру справу для інших людей – якщо не ділом, то хоча би добрим словом, усмішкою, обіймами, підтримкою. І так, «по зернині», чиніть добро щодня. З цих «зернинок» ви зберете щедрий і благодатний для вашої душі врожай радості, добра і вдячності.

Подібно до того, як ми запалюємо одну свічку від іншої, так і ділитися щастям чи радістю найкраще та найлегше тоді, коли ти сам відчуваєш ці емоції. Тож турбуйтеся і про себе, не позбавляйте себе тих речей, які приносять вам задоволення: чи то смачна кава зранку, приємна музика, цікава книжка або заняття спортом, чи то спілкування з дорогими серцю людьми, самореалізація, волонтерство тощо. Природно, що людина, яка переживає радість, духовно окриляється і прагне поділитися радістю з іншими.

Тож недарма радість є одним із плодів Святого Духа, святий апостол Павло називає її другою одразу після любові: «Плiд же духа є: любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, лагiднiсть, стриманiсть» (Гал. 5: 22 – 23). Тому Священне Писання і закликає нас: «Завжди радiйте. Безперестанно молiться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi» (1 Сол. 5: 16 – 18).