Україна може стати порятунком для Європи

Український опір (який став абсолютною несподіванкою для західних політиків у 2022 році) задає нову систему координат у взаєминах України та Європи. Якщо до повномасштабного нападу Росії, ми мріяли про майбутній вступ до ЄС на будь-яких умовах, то сьогодні ми стали для Європи шансом на відродження. Ми повертаємо їй вітальність, самовпевненість і сенс.

По-суті, російсько-українська війна стала не тільки наслідком стратегічних помилок Заходу, а й внутрішньої порожнечі Європи. Як написав про європейців один британський автор, «ми втратили бажання надихати, бо не маємо чим надихнути [світ]».

Брак візії майбутнього та здорової ідентичності дозволив бацилам автократій майже паралізувати Європу, яка була не готова вмирати та вбивати за будь-які цінності.

І тут у двері постукала Україна. Спочатку доволі скромно, вперше в історії вийшовши на протест проти тиранії під прапорами ЄС. З дитячою щирістю повіривши, що європейські цінності важливіші за ціни на енергоносії. А потім – коли російські танки рушили на Київ – нагадавши Європі, що так улюблене нею слово «компроміс» має свої межі. Поза якими він перетворюється на зраду насамперед самого себе.

Так, Європа дає нам гроші і зброю. Але ми повертаємо їй відчуття ідентичності, даємо шанс на безпекову автономію і нагадуємо, що в житті є цінності, за які варто вбивати і вмирати. Ми даємо їй шанс уникнути самознищення, яке їй дуже переконливо пророкують вельми поважні автори.

Фактично Україна пропонує ліки на європейські хвороби, які так чудово діагностувала та на яких грала Росія. Бо ментально Україна наразі набагато більш європейська (як опірна спільнота свідома своєї місії та готова платити за її реалізацію велику ціну), аніж Німеччина чи Франція чи навіть Польща.

Це дає шанс перевести наш діалог з ЄС у зовсім інший формат. Бо нам наразі є що запропонувати Європі. І це не тільки безпековий щит. Це здоровий імунітет від самознищення, візія майбутнього та нова (а насправді добре забута стара) європейська ідентичність.

Якщо ми це усвідомимо, наша динаміка на Заході стане не менш цікавою та перспективною, аніж в останній тиждень динаміка на Сході (читай – Курщині). Просто нам потрібно остаточно зцілитися від синдрому меншовартості, який найбільше заважає справжньому партнерству.