Москва та Пекін вирішили показати Заходу «Кузькіну мать». Вийшло лише у китайців

25 вересня Китай провів успішний запуск МБР DF-31AG (Дунфен-31AG або ж «східний вітер» в перекладі). Вперше з 1980-го року. Пуск був в акваторію Тихого океану, а не в пустелю Такламакан на заході Китаю, куди зазвичай спрямовуються китайські МБР під час випробувальних пусків.

Пуск успішний не тільки з огляду на технічні аспекти, але й політичні – траєкторія «Східного вітру» пройшла десь поблизу о-ва Гуам з базою ВПС США та упала в океан поблизу Французької Полінезії. В Вашингтоні, Токіо, Канберрі – «глибоке занепокоєння» та «серйозна стурбованість», що цілком влаштовує Пекін. Саме цього і хотіли в Піднебесній.

Особливо тріумфально китайський успіх виглядає на тлі російського фіаско з МБР «Сармат» на космодромі Плисецьк 21 вересня.

Але не думайте, що на тлі того, як облажався Пу з черговим «аналоговнєт», Сі вирішив швиденько здобути тріумф і дав наказ провести пуск своєї модернізованої МБР.

Схоже на те, що Москва і Пекін мали на меті синхронізувати свої випробувальні пуски з тим, щоб показати не просто російську і китайську «Кузькіну мать» Заходу кожний окремо, а спільно! Адже недавно це вже було. Нагадаю. 24 липня чотири бомбардувальники – два російські ТУ-95МС і два китайські H-6 навідались до Аляски і діяли в зоні NORAD. Міноборони Росії тоді зазначило, що російські й китайські літаки провели «спільне патрулювання над Чукотським, Беринговим морями і північною частиною Тихого океану» і «відпрацювали питання взаємодії на всіх етапах повітряного патрулювання».

А ось 21 вересня мали відбутися спільні пуски МБР. Російська МБР «Сармат» у польотному завданні мала ціль не на полігоні «Кура» (п-ів Камчатка), а в «Акваторії» – центральна частина Тихого океану, куди час від часу спрямовуються російські МБР для пусків на максимальну дальність і поблизу тої зони, куди була націлена і китайська МБР.

Але в Росії облажались з пуском РС-28. Китайці взяли паузу на кілька днів, усе ретельно перевірили і здійснили успішний пуск.

Таким чином, російська «Кузькіна мать» відвалилась, а китайська показала себе сповна. Спільний пуск МБР 21-го вересня, як і спільне патрулювання стратегічними бомбардувальниками 24 липня, планувалися Москвою та Пекіном ще й з метою демонстрації російсько-китайської потуги в контексті саміту БРІКС в Казані в 20-х числах жовтня. Ці дії мали продемонструвати США та НАТО, що російсько-китайський тандем є опірною конструкцією БРІКС і в такий спосіб не тільки викликати додатковий переляк в західних столицях, але й посилити привабливість формату для третіх країн. Мовляв, бачите, навіть члени НАТО (Туреччина) вже прагнуть в БРІКС.

Але сталося не так як гадалося, Москва облажалася, Пекін торжествує. Йому все вдалось, він показав вкотре, на кого слід робити ставку в тандемі Сі – Пу. Усе, що зміг зробити Пу після вибуху «Сармата», щоб якось, як вважають в Кремлі, «зберегти обличчя» – це перейти на ще один щабель ядерно-паперової ескалації через запропоновані доктринальні зміни. Але це не змінило ландшафт на космодромі Плисецький, як і фізіомордію самого Пу.

Тепер в Кремлі думають над наступним щаблем ескалації, що має за давнім задумом, призвести до сценарію «Карибської кризи-2», але на відміну від Хрущова, який виявився поганим конфлікт-менеджером, Пу має отримати від США стратегічну поступку – Україну. До цих пір це ніяк не вдавалося, США не реагували навіть на розміщення ТЯЗ в Білорусі. Тепер уся ставка на Трампа і трампістів, які вже фактично скинули маски.