Підводні активності Росії на Балтиці: сигнал Заходу чи підготовка до нових атак?

Події на Балтиці – розрив підводного газопроводу «Balticconector» та лінії оптоволоконного зв’язку між Естонією та Фінляндією 7 жовтня 2023 року, розрив кабелів зв’язку між Швецією та Литвою і Фінляндією та Німеччиною 18 листопада, а тепер ось на Різдво і силового кабелю між Естонією та Фінляндією, є індикаторами того, що Росія вже стала на стежку агресії проти НАТО та ЄС. Тільки у Брюсселі усе ще цього не розуміють.

Два роки тому, наприкінці грудня 2022-го, у своєму дослідженні з проблематики гібридних дій Росії на морі, звертав увагу, передусім, на Балтику. Якраз після підривів «Північних потоків». Але я не був піонером. На небезпечну підводну активність Росії звертали увагу авторитетні військові провідних країн НАТО. Увагу звертали, але ніхто нічого не робив – ні військові, ні політики.

Нижче я наводжу деякі фрагменти з дослідження «Балтика–2022: Кінець газових потоків як продовження гібридної агресії РФ проти Європи». 

Пряме збройне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року і дистанціювання НАТО та ЄС від політики «примусу агресора до миру», слідування хибній концепції «недопущення ескалації», створило нові можливості для ураження Європи, як слабкої ланки трансатлантичного Заходу, а також і США, які, за уявленнями прокремлівських аналітиків, вже не є домінуючою силою у глобалізованому світі.

Росія працює над тим, щоб у час «Ч» – час рішучих дій – створити стан дезінформації, хаосу та дезорганізації системи державного управління США та країн ЄС й отримати вікно можливостей для геополітичного відкидання Заходу.

Дисфункція енергетичних та телекомунікаційних мереж автоматично означає хаос у державному управлінні, обороні та безпеці, а також, що не менш важливо – у національних фінансових та міжнародних платіжних системах. Цього й прагне Росія, щоб у час «Ч» комплексно та багатовимірно уразити свого екзистенційного ворога – Захід. Адмірал Джеймс Ставрідіс ще у 2015 році відзначив: «Наші військово-морські сили повинні бути готові захищати наші підводні кабелі так само, як ми захищаємо свою енергомережу, промислову базу та транспортні мережі».

«97% глобального зв’язку та 10 трильйонів доларів щоденних фінансових операцій передаються не через супутники в небі, а через кабелі, що лежать глибоко під океаном. Підводні кабелі є незамінною інфраструктурою нашого часу, важливою для нашого сучасного життя та цифрової економіки, але вони недостатньо захищені та дуже вразливі до атак на морі та на суші як з боку ворожих держав, так і терористів», – йшлося у спеціальному звіті від 1 грудня 2017 року, автором якого був депутат-консерватор парламенту Великої Британії Ріші Сунак.

Автор доповіді, попередив, що успішна атака на мережу підводних комунікаційних кабелів може завдати ударів, що скалічать безпеку та економіку країни. Також у грудні 2017 року британський головний маршал авіації сер Стюарт Піч попередив, що Росія може «миттєво і потенційно катастрофічно» вразити світові економіки, якщо підводні кабелі загальною довжиною 545 018 миль у 213 автономних системах будуть обірвані або пошкоджені.

У той самий час, контрадмірал ВМС США Ендрю Леннон, командувач підводними силами НАТО, заявив, що вони «зараз спостерігають небачену будь-коли російську підводну активність в зонах пролягання підводних кабелів».

«Росія явно цікавиться підводною інфраструктурою країн НАТО», – відзначив він.

Стюарт Піч акцентував увагу у 2017-му, що для НАТО критично важливо визначити пріоритет захисту кабелів «у відповідь на загрозу, яку представляє модернізація російського флоту, як атомних, так і звичайних підводних човнів і кораблів».

Однак, за час, що минув після того, як ці важливі оцінки та заклики були зроблені, прогрес у захисті підводних комунікацій спостерігається незначний. У континентальній Європі увага до проблематики гібридної війни на морі була слабкою. З-поміж західно-європейських мізкових центрів можна назвати хіба що Інститут політики безпеки при Кільському університеті, який раніше за інших звернув увагу проблематику гібридної війни на морі.

Бездіяльність чи недостатня діяльність провідних країн Заходу США, Великої Британії, Німеччини, Франції та НАТО у цілому створили чималу зону вразливості, якою вже користується Росія у своїй гібридній агресії (гібресії) проти Альянсу. Якщо загальна слабкість Росії робить конвенційний конфлікт з НАТО малопривабливим для Кремля, то це автоматично підвищує привабливість асиметричних дій, таких як знищення підводних телекомунікаційних мереж у час «Ч».

Американський фахівець з морської безпеки Френк Гофман у своїй роботі «Assessing Baltic Sea Regional Maritime Security» змоделював можливий сценарій гібридної атаки Росії в Балтійському регіоні, який є критично важливим центром економічної діяльності в Європі і який має численні вразливості. З поміж іншого, він змоделював нанесення шкоди критичній енергетичній та телекомунікаційній інфраструктурі, що спричинило хаос у бізнес-середовищі, невизначеність позиції та дій НАТО, на тлі чого Росія здійснює вторгнення в Естонію.

«Створення енергетичної небезпеки є одним із методів Росії дестабілізувати регіон… Головна проблема в Європі цієї зими полягає в тому, чи уряди зможуть зберегти світло та тепло для своїх громадян… Таємно знищивши ключову інфраструктуру, Росія може порушити роботу європейських урядів, поставивши під сумнів їхню здатність захистити свої народи. Для багатьох європейців Україна чи питання безпеки поза межами національного суверенітету не матимуть значення, коли вони зіткнуться з енергетичною незахищеністю», – це фрагмент нещодавньої доповіді американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень, стосовно здатності Росії завдати прихованого удару по Європі.

Можна підсумувати, що Росія довго готувалась і готова до часу «Ч» у війні проти НАТО на морських глибинах. Поразки, яких зазнав російський надводний флот у бойових діях проти України на Чорному морі, не повинні породжувати зайві ілюзії щодо неефективності його у морських глибинах.

Задіяння цивільних суден зі змішаним екіпажем для виконання бойових завдань є одним з механізмів ведення гібридної війни на морі. Цивільне судно не викликає підозр, в той час як на його борту перебуває незадекларований відповідно до міжнародного морського права, військовий підрозділ зі спеціальною місією.

Здійснювати гібридні морські операції спроможні як підрозділи ГУ ГШ ЗС РФ (морський спецназ ВМФ РФ), так і Головного управління глибоководних досліджень. ГУГД (в/ч 45707) – одна з найбільш засекречених військових частин МО РФ, що планує та займається спеціальними підводними операціями. Гідронавти ГУГД займаються розвідувальною діяльністю – прослуховують кабелі зв'язку, встановлюють на морському дні різноманітне обладнання, а також збирають уламки кораблів, літаків і супутників – як своїх, щоб не потрапили у чужі руки (НАТО), так і чужих з метою отримання інформації про рівень технологічних розробок ймовірних противників (НАТО).

ГУГД також займається плануванням та завчасною підготовкою масштабних диверсій на трансатлантичних волоконно-оптичних лініях зв’язку (ВОЛЗ) між Європою та Північною Америкою на певний час «Ч», коли Росія вирішить завдати прямого чи гібридного удару по НАТО.

Особливої уваги потребує діяльність 561-го Окремого морського розвідувального пункту спеціального призначення ВМФ РФ (в/ч 10617), що розташовується у селищі Парусноє у Калінінградській області, 313-го Окремого загону спеціального призначення по боротьбі з підводними диверсійними силами Балтійського флоту, що базується у місті Балтійськ
НАТО варто переглянути застарілі підходи до проблематики енергетичної безпеки та гібридної війни на морі. Українська сторона може запропонувати відповідні напрямки, виходячи з набутого досвіду російської агресії як на суходолі, так і у Чорному морі.

НАТО та політичним лідерам країн-членів Альянсу варто відмовитись від практики ухиляння публічної ідентифікації російського авторства диверсій задля уникнення ескалації. Подібна практика лише заохочує Росію до подальших дій, оскільки розцінюється як прояв слабкості Заходу. Це те, що я писав наприкінці 2022-го.

Останню підводну активність Росії на Балтиці слід розглядати у контексті попередження країнам регіону щодо неприпустимості жорстких дій стосовно танкерного флоту, який перевозить російську нафту. 15-й пакет санкцій ЄС дещо примусив Кремль нервувати, але більшою мірою це стосується майбутнього 16-го пакету, який може бути прийнятий на 3-тю річницю повномасштабного вторгнення і може бути ще більш жорстким.

Окрім цього, у Кремлі, бачачи усю (не)активність НАТО, подальше уникання з боку європейських політиків і лідерів держав називати речі своїми іменами, вважають, що потрібно ще трохи полякати їх, діючи усе більш відверто. Активні заходи на Балтиці, а найближчим часом і в ще більш насиченому підводними енергетичними кабелями, газопроводами та ВОЛЗ Північному морі, повинні відвернути Європу від російської агресії проти України.

І звісно, що коли звучать заяви, на кшталт спільної німецько-фінської про те, що сторони «глибоко стурбовані розірваним підводним кабелем», що «наша європейська безпека знаходиться під загрозою не лише через агресивну війну Росії проти України, а й через гібридну війну зловмисників», то це лише викликає сміх у Кремлі, адже «зловмисника» ніхто не називає, а якщо навіть і назвуть, то Пєсков знущально запропонує – «а ви докажитє!».