Чи справді Путін боїться НАТО?

Трамп знову назвав НАТО «паперовим тигром». Причому цього разу – не побіжно, а акцентовано.

В інтервʼю ABC News він зізнався, що свій заклик до союзників допомогти в Ормузькій протоці використав як «експеримент» – перевірку на спроможність. Результат? Союзники відмовились, а Трамп резюмував: «У них немає кораблів, у них нічого немає, і Путін їх абсолютно не боїться». І додав, що питання виходу США з НАТО «вже не просто на розгляді – це далі за стадію розгляду».

Давайте розберемося, що тут правда, що – політична гра, і що з цього випливає для України.

По-перше, чи справді НАТО – «паперовий тигр»? З точки зору цифр – ні. Усі 32 країни-члени вперше в історії досягли планки 2% ВВП на оборону. На саміті в Гаазі у червні 2025 року була узгоджена нова ціль – 3,5% ВВП на «жорстку оборону» і ще 1,5% на повʼязані з безпекою видатки до 2035 року. Країни Балтії, Польща, скандинави вже зараз витрачають 3–4% ВВП. Нідерланди планують збільшити чисельність збройних сил із 70 до 200 тисяч. Німеччина має подвоїти оборонний бюджет до 162 мільярдів євро до 2029 року. ЄС у 2024 році витратив на оборонні закупівлі 88 мільярдів євро – зростання на 39% за рік. Це не «папір». Це – реальне переозброєння, хоча й із запізненням.

Але, по-друге, є нюанс, який Трамп вловлює точно: НАТО – це оборонний альянс, і він працює через консенсус. Коли Вашингтон попросив допомогти в наступальній операції проти Ірану, союзники відмовились – і формально мали на це право. Стаття 5 передбачає колективну оборону у відповідь на напад, а не участь у чужих війнах за вибором. Іспанія закрила повітряний простір для американських літаків. Італія відмовила в посадці бойовому борту. Це – не слабкість. Це – структурна особливість альянсу, яку Трамп свідомо подає як зраду.

По-третє, чи боїться Путін НАТО? Тут варто відрізняти риторику від реальності. Путін роками вибудовує наратив про те, що НАТО – агресивний блок, що оточує Росію. Але його реальна поведінка свідчить про протилежне: він напав на Грузію, яка не була в НАТО. Він напав на Україну, яка не була в НАТО. Він жодного разу не зачепив територію жодної країни-члена Альянсу. Це і є найкращий доказ того, що стаття 5 працює як стримування – принаймні поки що.

Водночас Трамп не зовсім неправий у тому сенсі, що європейські армії й досі не здатні вести масштабну війну без американської логістики, розвідки, повітряної дозаправки та командування. За даними McKinsey, запаси військової техніки в європейських країнах НАТО досі нижчі за рівень 2021 року – через передачу зброї Україні, списання старих систем і тривалі терміни виробництва нових. А фрагментація платформ у Європі вчетверо вища, ніж у США. Тобто гроші вже є, а реальна боєздатність ще підтягується.

Тепер – про Україну. Постпред України при НАТО Альона Гетьманчук відреагувала на заяви Трампа парадоксально оптимістично. Її позиція: якщо США вийдуть з Альянсу, це може відкрити для Києва більше можливостей для інтеграції. Логіка проста: саме Вашингтон роками блокував надання Україні чітких часових рамок для вступу. Без американського вето європейці могли б бути більш рішучими. Гетьманчук також зазначила, що Україна – єдина країна, яка вже фактично реалізує Стратегічну концепцію НАТО на практиці.

Але є й інший бік. Без США НАТО втрачає більше половини свого оборонного потенціалу. Для України це означає, що навіть у разі вступу в «євроцентричний» Альянс, гарантії безпеки будуть суттєво слабшими. Тому Київ паралельно шукає «угоду типу Статті 5» – юридично зобовʼязуючі гарантії суверенітету, навіть без формального членства.

Є ще один важливий момент, який часто випускають з уваги. Закон, ухвалений Конгресом у 2023 році, забороняє президенту одноосібно виводити США з НАТО без згоди двох третин Сенату. Іронія в тому, що автором цього закону був не хто інший, як Марко Рубіо – нинішній держсекретар Трампа.

У 2023 році він писав у соцмережах: «Жоден президент не повинен мати змогу вийти з НАТО без згоди Сенату». Сьогодні той самий Рубіо каже, що НАТО – це «вулиця з одностороннім рухом», яку потрібно «переосмислити». Лідер демократів у Сенаті Чак Шумер уже пообіцяв, що Сенат не проголосує за вихід.

Що ми маємо в сухому залишку? НАТО – не «паперовий тигр», але й не та машина, якою вона мала б бути. Європейське переозброєння – реальне, але повільне. Трамп використовує іранську кризу як привід для тиску, але його загрози обмежені законом. А Путін боїться НАТО рівно настільки, наскільки альянс демонструє єдність – і саме цю єдність Трамп руйнує найефективніше.

Для України ж це означає одне: покладатися виключно на НАТО – ризиковано. Але так само ризиковано і списувати Альянс з рахунків. Стратегія має бути багатовекторною: і безпекові угоди, і нарощування власного оборонного потенціалу, і максимальне використання того вікна можливостей, яке відкривається саме зараз, поки міжнародна архітектура безпеки перебуває у русі.