Усі говорять про нафту. Але є загроза значно небезпечніша

Усі зараз говорять про нафту. Brent вище 126 доларів, бензин дорожчає, авіаквитки летять у космос. Але є річ, про яку говорять значно менше – і яка може вдарити набагато болючіше.

Через Ормузьку протоку проходить не лише нафта, а й приблизно третина всього світового морського експорту добрив. Сечовина, аміак, фосфати, сірка – все те, без чого зерно на полях просто не виросте.

З кінця лютого протока фактично закрита. Ціна на сечовину – найпоширеніше азотне добриво у світі – за три тижні підскочила приблизно на 50%, з 482 до 720 доларів за тонну. Fitch Ratings підвищив прогноз цін на аміак і сечовину на 25%. І це не абстрактні біржові цифри: це прямий удар по фермерах у США, Бразилії, Індії, Бангладеш, по всій Субсахарській Африці, яка імпортує близько 90% своїх добрив.

Найгірше – це збіг у часі. Зараз весняний посівний сезон у Північній півкулі. Фермери мають вузьке вікно для закупівлі, а судно з Перської затоки до американських портів іде 30 днів. Тобто те, що не відвантажили зараз, не встигне до посіву. Carnegie Endowment формулює проблему дуже чітко: капітан, який ризикне прорватися через Ормуз, обере нафту, а не добрива – бо нафта дорожча. На відміну від нафти, стратегічних запасів добрив у країнах G7 взагалі не існує.

За оцінками WFP, якщо конфлікт триватиме після червня, а нафта залишиться вище 100 доларів, кількість людей із гострим голодом може зрости на 45 мільйонів.

І ось тут починається знайома історія. У 2022 році Росія заблокувала чорноморські порти – і світ отримав продовольчу кризу. Тоді 25 мільйонів тонн українського зерна застрягло в портах, ціни на пшеницю злетіли на 70%, добрива подорожчали на 20–40%. Зернова ініціатива, погоджена за посередництва ООН і Туреччини, за рік дозволила вивезти майже 33 млн тонн до 45 країн.

WFP закупив через неї понад 725 тисяч тонн пшениці для Афганістану, Ефіопії, Кенії, Сомалі, Судану, Ємену. Після виходу Росії з угоди Україна самостійно організувала альтернативний морський коридор.

Суецький канал у 2021, Чорне море у 2022–2023, Червоне море у 2024, Ормуз у 2026 – паттерн очевидний. Глобальна продовольча система тримається на кількох вузьких водних артеріях, і кожен новий конфлікт це підтверджує. Україна, яка пережила блокаду і зуміла стати частиною рішення, а не лише жертвою, має унікальний досвід і моральне право говорити про це на будь-якому міжнародному майданчику.

А для нас із вами це означає досить просту річ: війна на Близькому Сході – не далекі телевізійні новини. Це чинник, який впливає на ціни в наших магазинах. Добрива дорожчають – дорожчає зерно – дорожчає хліб, мʼясо, молоко. Ланцюг короткий і прямий.

Carnegie Endowment підсумовує: споживачі по всьому світу вже бачать вищі ціни на бензин і авіаквитки. Але найтривожніші витрати – ті, що чекають найвразливіших у продовольчих магазинах – ще попереду.