Молдова та Придністров’я у небезпеці. Що задумала Росія

У так званій «Придністровській Молдавській Республіці» (ПМР) вона ж – невизнане Придністров’я (офіційно – це частина Молдови) заявили в четвер, 9 березня, про нібито успішне запобігання замаху на вбивство «президента республіки» Вадима Красносільського.

У підготовці передбачуваного теракту, звісно, знайшли «український слід» – звинувачують Службу безпеки України. Ці новини з’явилися ще й на тлі оголошення в ПМР із 1 березня тримісячних військових навчань.

Бачимо новий виток спроби «розхитати» Придністров’я. Подібне вже було навесні 2022 року. Тоді з’явилися чутки про можливий удар по Україні з боку Придністров’я. А силовики ПМР активно казали про нібито удари українських безпілотників.

Але тоді саме «президент» т.зв. ПМР був одним із тих, хто спускав напружену ситуацію на гальмах. Адже для нього дестабілізація регіону, а тим більше участь у війні – загроза і своєму становищу, і бізнесу, побудованому на контрабанді. Як у більшості придністровських еліт.

Показово, що як можливою жертвою обрано саме Красносільського. Це, наголошую, спроба росіян актуалізувати тему Придністров’я та розхитати ситуацію, причому не лише там. Тому що паралельно йде розхитування Молдови, Румунії та півдня Одеської області України. І для росії це вигідно – поява нової точки напруження. Особливо на тлі заяв офіційного Кишинева про необхідність вивести російські війська з Придністров’я.

Варто згадати ще один важливий штрих. Зауважте, як активно Росія останні кілька тижнів педалює тему тероризму.

Це і захід групи військовослужбовців у Брянську область, яких у росії одразу назвали терористами.

Також з’явилася інформація про нібито «український слід» у вибухах на «Північних потоках». Знову російські ЗМІ кажуть про тероризм.

А днями – гучні заяви лукашенка, який також заговорив про «український тероризм» у ракурсі атаки на аеродром «Мачулищі».

Тепер от – Придністров’я.

Цю тему росія, найімовірніше, «хитатиме» найближчі тижні, намагаючись провести паралелі з початком Другої чеченської війни. Це ні що інше, як спроба знайти додатковий варіант на внутрішньому полі – мобілізацію своїх громадян навколо теми війни та кремля. Повторення того, що путін вже робив. А на зовнішньому полі – спроба зіграти у кризову конструкцію, яка спрацювала на початку «нульових». Що нібито росії протистоять терористи, а тому вона нібито має право здійснювати жорсткіші заходи впливу. У цьому разі – воєнні.