Перемир'я як пастка для України. Чому удари Росії неминуче відновляться

Перемир’я від Трампа? Сумніваюся. Або пастка для Зеленського і те, як Україні будуть закручувати руки найближчими тижнями.

Щоб зрозуміти слова Трампа про перемир’я, варто поглянути на події та процеси хоча б попереднього місяця. Давайте по пунктах.

1. Посланці Трампа завітали до Москви, а потім до Києва. Тобто, як писав раніше, приїхали до столиці України з новим російсько-американським планом. На жаль, поки що ми не перехопили ініціативу – як і у 2025-му, так і на початку 2026-го фактично обговорюємо «пропозиції Кремля». І, по можливості, намагаємося їх видозмінити.

Цього разу «на столі» були як загальні плани щодо заморожування, так і окремі компоненти. Включно з перемир’ям у повітрі, на морі тощо. Щодо компонентів – тут уже є й ініціатива української сторони. Про те, що ми поки що перебуваємо в російському треку, свідчать і слова Кушнера про території.

2. Далі – з’їзд республіканців, де основна тема – Іран. Але у цьому напрямку прориву у Трампа не відбулося. Точніше, відбувся прорив хуситів, який суттєво ускладнив можливості постачання нафти на світовий ринок. З Ормузькою протокою, як і раніше, ситуація залишається неясна. Але ціни на заправках у США зростають, і Трамп знаходить «винного» – Україну, яка витісняє нафтопереробку з РФ.

3. Саміти ШОС і БРІКС, на яких Індія та Китай заявляють про готовність долучитися до процесу щодо України. І досить різко висловлюються щодо кризи на Близькому Сході. У Трампа на носі візит Сі. З точки зору згаданих воєн – надзвичайно неприємна подія. Адже Китай може запропонувати переформатувати переговорні рамки зі своєю участю. А це крах планів щодо гри «Росія проти Китаю». Це неприємно й Кремлю.

4. На цьому тлі Трамп знаходить винуватця у зростанні цін на заправках США. Звісно, це не він зі своєю (а точніше – з ізраїльською, де його використовують як інструмент) іранською авантюрою. Це Україна. І він просить Зеленського не наносити ударів по російських НПЗ. Путіна він ні про що не просить.

5. На цьому тлі береться теза, з якою, можливо, сторони в загальних рисах погоджувалися – не наносити ударів по критичній інфраструктурі – і оголошується, що угода досягнута. У Києві та в Москві здивовані. Але президент України змушений підіграти, кажучи, що готовий, якщо РФ зупинить свої удари. У Москві не кажуть «згодні», але й не кажуть «ні».

Однак тут важливі ще й події в контексті російсько-української війни.

A. У РФ вже на носі «єдиний день голосування». І певна політична перемога у вигляді перемир’я на своїх умовах Путіну була б не зайвою. Це плюс до формату «домовляться» з боку РФ.

B. Можливо, це збіг, але після ударів по складах у Василькові та Мілі спостерігається певне зниження інтенсивності українських атак на російську територію. Це не провал. Але кількість БПЛА зменшилася – 7979 за останні два тижні серпня проти 4989 за перші два тижні вересня (ще раз – дані російської сторони). Ситуація є тимчасовою. Тут усе залежить від швидкості виробництва та поповнення запасів. І це все одно багато, дуже багато (за що дякуємо виробникам та Силам оборони).

C. Російські атаки. Україна перевершує РФ за кількістю запущених БПЛА. Так, Росія (за даними української сторони) за ті самі періоди запустила 3113 і 2187. Тут також спостерігається зниження, пов’язане з тим, що Україна вразила кілька пускових установок і низку підприємств, важливих для виробництва. Але перевага РФ – це реактивні дрони (понад 70 %). А також балістика, яка не врахована в цьому розрахунку. І Кремль розраховує максимально використати цю перевагу, доки Україна не знайшла способу протидії реактивним «гераням» і має дефіцит боєприпасів для ПОВ.

п. B і C – «мінус» щодо можливостей домовленостей про припинення нальотів з боку РФ і «плюс» з боку України.

D. Експорт через Чорне море ускладнений для обох сторін. Насамперед це стосується зерна. А спроби РФ задіяти порти Балтії, маскуючи своє зерно під «казахстанське», можуть зіткнутися з проблемами – Латвія планує (але поки що не ввела) мита на транзит російського зерна в розмірі 300 % до портів. І вже більш серйозно ставиться до перевірки країни походження. Загроза існує.

E. Для України атаки на Одесу та залізничну інфраструктуру є більш критичними. Саме через обвал експорту уряд зафіксував падіння надходжень до бюджету. І якщо ситуація не виправиться – потреба в додатковому фінансуванні ззовні лише зросте.

Але в обох випадках щодо експорту зерна – як у РФ, так і в Україні – постає питання, чи відбудеться посівна у 2027 році. У Росії до того ж відбувається зрив посівної озимих – на неможливість вивезення врожаю (і отримання прибутку) накладається дефіцит... дизельного палива та бензину. Тобто тут сторони теоретично можуть домовитися.

F. Скандали та надзвичайні події, що слідують один за одним у силовому блоці. Включно з подіями понеділка. Це вкрай сильно підриває сприйняття України на міжнародній арені. Мова навіть не про корупцію – конфлікти між силовиками можуть бути сприйняті як загальна слабкість державної системи.

Тепер, з огляду на вищесказане, давайте змоделюємо варіанти дій сторін.

Оскільки «Трамп попросив Зеленського», а президент України заявив, що країна «готова» до припинення ударів по критичній інфраструктурі, слово за Росією. Але оскільки не визначено ані географію, ані перелік «критичної» інфраструктури, Кремль скористається цим.

Тобто спробує висунути вимоги. Наприклад, якщо перемир’я на морі, то включаючи Азовське. Обмін НПЗ на ТЕС, але не погоджуючись віднести залізницю до «критичної». Або систему водопостачання та водоочищення. Одним словом, пропонуватиме «нерівний обмін». Представляючи це як «проєкт» мирних угод.

Якщо з української сторони не надійде власний перелік «критичних» об’єктів на території РФ (тобто тих, по яких готові не наносити удари), то російський перелік стане єдиним і базовим для обговорення.

У Кремлі чудово розуміють, що Трампу потрібна «маленька перемога», і вимагатимуть максимуму в обмін на мінімум своїх зобов’язань. Що навряд чи можна буде назвати прийнятним для України.

І на Київ чинитимуть тиск. Тому цікавих подій на зовнішньополітичному полі, та й у внутрішній політиці, у найближчі два тижні буде більш ніж достатньо.

Для Кремля важливо домогтися від України максимальних поступок у цьому конкретному питанні, оскільки це послаблює позиції Києва в переговорах щодо головного – формату замороження війни.

Трампу потрібна проміжна «угода», щоб зберегти формат, за якого США і лише США виступають посередником між РФ та Україною.

Але навіть якщо угоду буде укладено, вона протримається не довше, ніж «припинення вогню» з Іраном. Чому? Я це написав вище і повторю: для Кремля, як би там не було, вкрай важливо послабити переговорну позицію України щодо ключового питання – формату замороження війни.

Тому удари відновляться. Причому у зриві «перемир’я» Москва спробує звинуватити Київ. Чи можна цього уникнути? Повністю – навряд чи. Є поспіх Трампа, є результат попередніх рішень і дій (2025 і 2026 роки). Але, як писав раніше, можливості для перехоплення ініціативи вже з’являться.

І першим кроком міг би стати надісланий сьогодні перелік можливих «обмінів у сфері безпеки». Тобто те, що Україна зобов’язується не нападати на певні території (це важливо, оскільки РФ наполягатиме на включенні Криму) в обмін на перелік того, на що Росія не повинна нападати. Свої вимоги, які надійшли раніше. А не просто «ми готові».

Трампу це, природно, вкрай сильно не сподобається. Але документ, який варто обговорювати, вже буде. І в той момент, коли з’явиться російський список, будуть два документи, два плани, а не просто перелік побажань Путіна. Важлива й швидкість – хто зреагує першим.

Переговори з державами, які зацікавлені хоча б в імпорті зерна з України. За задумом, представники МЗС вже тиждень як мали б відвідувати відомства в КНР, Індії, Індонезії, Єгипті, Туреччині, Тунісі, Алжирі, В’єтнамі, Саудівській Аравії. Важлива їхня солідарна позиція. Міністр Сибіга провів телефонні розмови з половиною списку. Але інформації про поїздки, переговори я не знайшов.

Можливо, такі відрядження є, але, наприклад, остання новина на сайті посольства у В’єтнамі – «VI Всеукраїнський творчий конкурс «Що для мене Україна?». Посольство в Індонезії розповідає про роботу з військово-обліковими документами за кордоном. Це теж важливо. Можливо, саме в Індонезії.

Але навіть якщо таких поїздок не було, є час і можливість надіслати делегації за зазначеними дев'яти напрямками. Мета, ще раз наголошуємо, – активна і, якщо не єдина, то близька позиція (щодо відновлення експорту зерна) з боку цих держав. Активна демонстрація їхньої зацікавленості – це вже, як каже Трамп, «козир» у руках українських переговірників.