Бій за Часів Яр. Противник шукає шляхи прориву

Огляд. Сьогодні «позачерговий», бо ситуація почала загострюватись протягом кількох крайніх діб і явно не на користь ЗСУ. Він буде стосуватися 2-х найбільш актуальних операційних напрямків – Краматорського та Покровського.

1. Краматорський напрямок

Очевидно, командування угрупування військ (УВ) противника «Південь», на напрямку докладання своїх основних зусиль, а це зараз – міста Часів Яр та прилеглі райони, прагне вже найближчим часом добитися більш-менш значних успіхів.

Наскільки я розумію, це має на увазі саме «прорив у Часів Яр з ходу», що за тверезою оцінкою, на сьогодні зовсім не виглядає безперспективним для противника.

Він, протягом кількох крайніх діб, з цією метою, провів серію атакуючих\штурмових дій, зокрема:

• У районі села Іванівське, передові підрозділи 102-го мотострілецького полку (мсп) зі складу 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника декілька разів атакували позиції ЗСУ південніше села та на його західній околиці поки – із дуже «дискусійними» результатами.
• У свою чергу, підрозділи 217-го парашутно-десантного полку (пдп) 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника кілька разів знову пробували «зачепитися» за східну околицю міста Часів Яр (район «Канал»), атакуючи його, як зі сходу вздовж дороги Т-0506, так й з південно-східного напрямку, поки безрезультатно.
• Південніше міста Бахмут, противник продовжує свої спроби відтіснити наші війська з району села Кліщіївка та села Андріївка (точніше, з їх руїн). Зокрема, підрозділи 1307-го мсп противника, зі складу його 6-ї мсд 3-го АК спробували атакувати наші передові позиції у районі першої, а підрозділи 88-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), підтримані підрозділами зі складу бригадної тактичної групи 7-ї військової бази 49-ї загальновійськової армії (ЗВА) займалися аналогічною справою у районі села Андріївка. Й там і там – безрезультатно.

Таким чином, очевидно, що командування УВ «Південь» у своєму прагненні «добитися вагомого результату» опинилося перед певною дилемою, викликаною відсутністю, у випадку з «Часіком», звичної можливості – «обійти та охопити» район оборони противника (ЗСУ), як найбільш ефективного методу рішучого розгрому військ противника. Іншими словами, обійти «по флангах», охопити район оборони ЗСУ у місто Часів Яр та навколо нього – просто не виходить.

Залишається – або продовжувати такого роду спроби на порівняно широкому фронті (що, очевидно, пов'язано із певними труднощами), сподіваючись у майбутньому таки набути необхідної конфігурації ЛБЗ на обраному напрямку, яка дасть можливість організувати та провести дії «на оточення», або спробувати одним швидким, але потужним та концентрованим «ударом» на якійсь невеликій, однак зручній ділянці, все ж-таки проломити систему оборони противника й таким чином дезорганізувати її, отримавши можливість швидко розвинути успіх у її «глибині».

Наскільки я розумію, командування УВ «Південь», у випадку з «Часіком», обрало другий варіант (ну воно й не дивно, район оборони ЗСУ у цьому місті та навколо нього дуже незручний у сенсі ведення довготривалих й повільних дій, щодо його охоплення\оточення).

На даний момент, ймовірно, противник готується пробитися через лісовий масив, розташований південніше іншого району міста (мікрорайон «Новий»), через канал «Сіверський Донець – Донбас» (у цьому місці, десь на протязі кілометра, він пролягає під землею, що дає можливість противнику виключити необхідність його форсувати) й таки «увірватися» у Часів Яр, на напрямку, або на мікрорайон «Новий», або на «Жовтневий».

Наскільки я розумію, до цієї справи командування противника планує залучити визначені підрозділи 331-го пдп 98-ї пдд та головні сили 11-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр). Цілком можливо, що для «розвитку» запланованого успіху та закріплення результатів, у бій буде введена ще одна мотострілецька бригада (омсбр) противника, наприклад – 85-а омсбр зі складу 2-го АК.

Ймовірніше, це може трапитися у найближчі 1-2 доби. У цьому сенсі, як на мене, будуть важливі три речі:

1. утримання району «Канал»;
2. утримання місце перетину каналу «Сіверський Донець – Донбас» дорогою Т-0504;
3. та кінцеві результати боїв у районі села Іванівське.

Перші дві речі, будуть напряму визначати – чи перетвориться спроба противника «увірватися до Часіка з ходу» в авантюру, чи все-таки вона має певні шанси на успіх. Третя, визначить спроможності противника організувати наступ не тільки північніше дороги Т-0504 «через ліс», а й одночасно південніше неї, поступово нарощуючи обсяг сил й засобів для цього прориву.

Цілком можливо, що саме події у цих «швер-пунктах» зможуть докорінним чином вплинути на подальший перебіг подій оборони ЗСУ у районі Часів Яр. Поки виглядає так, що противнику вдається реалізувати цей задум, його передові підрозділи «у лісі» вже майже вийшли до згаданого каналу, причому, саме у тому місці, де він протікає під землею, й очевидно, для того, аби закінчити «прорив через ліс» командування противника докладе максимальних зусиль.

Нехай, навіть, за рахунок дій по дирекції Богданівка – Калинівка, або по рубежу Кліщіївка – Андріївка. Противник явно «концентрується» на напрямку Іванівське – Часів Яр аби «завершити свій прорив у місто».

2. Покровський напрямок

Тепер, про більш сумне, про Покровський напрямок, де противнику, протягом кількох крайніх діб вдалося досягнути більш-менш суттєвих результатів – розвинути свій прорив у районі села Очеретине, зокрема:

• Його передові підрозділи зуміли, ймовірно, повністю взяти під контроль села Новобахмутівка й просунутись у бік села Соловйове.
• Чим, у свою чергу, забезпечити подальше просування своїх підрозділів у районі власне села Очеретине, де противник, скоріш за все, вже захопив не тільки південну частину села, а й центральну.

Таким чином, стає очевидно, що плани українського командування зупинити наступ УВ «Центр» противника, шляхом утримання рубежу Очеретине – Уманське повністю реалізувати не вдається. Противник продовжує просуватися, причому, його командування, відчувши суттєве зростання своїх «перспектив» на цьому напрямку, намагається нарощувати свої зусилля на цій ділянці, сподіваючись ще більше наростити темпи наступу.

Зокрема, я вже писав, що противник ввів у бій праворуч 30-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), яка власне й є «основною» – районі Очеретине, та 132-ю омсбр, ще одну бригаду – 35-у омсбр, у загальному напрямку на Новокалинове – Керамік. Що, у свою чергу, дозволило суттєво ущільнити бойові порядки 30-ї омсбр. Але, окрім цього, тут вже з'явились підрозділи й новосформованої 27-ї мотострілецької дивізії, зокрема до участі в атаках в районі Очеретине та на напрямку на Соловйове вже підключився її 433-й мотострілецький полк (мсп).

Отже, станом на вчорашній вечір, противником, безпосередньо у прорив у районі села Очеретине, вже введено, як мінімум 2 повнокровні мотострілецькі бригади й 1 «свіжий» мотострілецький полк, що дозволило створити йому на цьому напрямку (ділянці) майже 3-х кратну перевагу у силах та засобах. Єдиним вагомим стримуючим фактором для противника залишається факт утримання передовими підрозділами ЗСУ рубежу Бердичі – Семенівка та району Керамік, що потенційно створює для нього загрозу флангових контратак ЗСУ на ділянці прориву.

74-а омсбр противника, зі складу його 41-ї ЗВА поки не може суттєво «зрушити» оборону ЗСУ у районі села Бердичі, й таким чином, забезпечити з півдня фланг наступаючої тактичної групи 2-ї ЗВА.

132-а омсбр, зі складу 1-го АК 8-ї ЗВА, також має вкрай повільні темпи просування по дирекції Новокалинове – Керамік, чим гальмує наступ 30-ї омсбр (наскільки я розумію, саме введення противником між нею та 132-ю омсбр, 35-ї омсбр покликане «вирішити цю проблему»).

У свою чергу, на іншому фланзі запланованого українським командуванням рубежу зупинки ворожого наступу (район села Уманське), командування УВ «Центр» не полишає своїх спроб також протаранити оборону ЗСУ.

Зокрема, 90-а танкова дивізія (тд), діючи підрозділами свого 239-го танкового (тп) та 428-го мотострілецького (мсп) полків атакує передові позиції наших військ як вздовж південного берега Уманського ставка (зі сходу на захід), так й власне трохи східніше села Уманське.

Сенсом дій противника на цій ділянці, очевидно є вихід, принаймні, на рубіж Яснобродівка – Нетайлове, щоб ще більше «сприяти» відходу наших військ з району західніше Орлівка та рубежу Бердичі – Семенівка.

Але для того, щоб це стало реальністю, а не залишилось лише «красивими» стрілочками на російських мапах, їм доведеться дуже «впертися» та взяти саму Яснобродівку та Уманське, що, судячи за результатами крайніх діб, дається їм ну дуже нелегко.

Загалом, щодо останнього «розлючення», з яким командування угрупування «Центр» намагається, останнім часом, за будь-яку ціну «наступати та прориватися», особисто у мене, складається враження, що воно поводить себе, як той п'яничка з відомого прислів'я – «раз пошла такая пьянка – режь последний огурец».

3. Підсумки

Звідки у мене таке враження, спитаєте ви?

Поясню. Мене на це наштовхнули деякі подробиці дострокового виводу російського військового контингенту з так званої «Карабахської економічної зони» (він там мав вештатися десь до 2025-го року, причому із можливістю подовжити своє перебування, звісно «за згодою сторін», аж до 2030-го року). Перші ешелони цього контингенту вже почали прибувати на територію Південного воєнного округу (Півд.ВО) зи-си ри-фи. Переміщення контингенту має завершитися до 15-го травня цього року.

Так ось, не встиг ще перший ешелон із 49-а одиницями БТР-82А\АМ зупинитися, а їх вже почали готувати для відправки на доукомплектування 15-ї омсбр зі складу УВ «Центр», яка зараз веде наступ на Покровському напрямку в Україні.

Має приїхати ще 50 одиниць цих же БТР-ів (БТР-82А\АМ), але вже й їх «розписали» – 16 одиниць для 30-ї омсбр (ага, та сама, яка зараз атакує Очеретине) й ще 34 одиниці – поїдуть у склад 90-ї тд (це та, яка зараз рветься на Уманське та Яснобродівку).

Як бачите, всі ці бригади та дивізія – зі складу УВ «Центр». Я вже писав, що ситуація з озброєнням та військовою технікою (ОВТ) у частинах та з'єднаннях УВ «Центр», скажімо так, на сьогодні виглядає «неоднозначно». Їх явно їм не вистачає, особливо у сфері – «бронетехніка», якої в УВ «Центр», навіть, менше за кількістю ніж у не самого великого УВ «Схід».

По суті, кожний справний танк, ББМ у бригадах та полках УВ «Центр» перебувають сьогодні «на особливому обліку». Й тим не менш, командування УВ «Центр» кидає свої бригади у наступальні бої з використанням значної кількості бронетехніки ну ду-у-уже активно, що приводить до нових втрат й її стає ще менш. Наприклад, 15-а омсбр активно залучена до участі у цих боях. Термінова, майже «з коліс», так би мовити «поставка» 49-и одиниць БТР-ів для неї (а це приблизно, трохи менше 2-х батальйонних комплектів), очевидно, здійснюється не від балди.

Командування противника, явно поспішає відновити рівень її боєздатності «по ОВТ». У зв'язку з цим, питається – а на якому рівні вона перебувала «трохи раніше», якщо потрібно у терміновому порядку туди загнати зразу техніки на майже 2 батальйону? А головне – внаслідок чого все це трапилось?

15-а омсбр, це так звана «миротворча» бригада зи-си ри-фи призначена саме для участі у різноманітних миротворчих та «стабілізаційних» операціях (хоча, відносно російського війська, це дуже специфічні дії). Цілком можливо, що це повернення її «штатного ОВТ» з «миротворчої» операції у Карабаху, але чимось же вона воювала раніше під Авдіївкою, віддавши свої БТР-и у Карабах? Куди воно усе поділося? Але, насправді, цікаве не це. За великим рахунком, й ми й росіяни добре знаємо, куди поділося ОВТ частин та з'єднань УВ «Центр» (на даний момент, прилеглі до Авдіївки території «рясно» ним декоровані).

Цікаве інше – а де, окрім миротворчих загашників, росіяни візьмуть ще стільки ОВТ, щоб не тільки відновити рівень боєздатності своїх вже розгорнутих формувань, а й тих, які вони, нібито, збираються кинути весною-літом у черговий «лютий похід» (так, той самий «великий наступ»), що має на увазі не тільки відновлення, а й формування та розгортання нових частин та з'єднань?

На корейських та китайських танках поїдуть? У самій Росії виробництво бронетехніки, скажімо так, очевидно, не зовсім поспішає за «громадою планів» тамошнього політичного та військового керівництва 300-350 вироблених та відновлених (відремонтованих, піднятих з довготривалого зберігання й т.д.) не врятують «батька російської демократії» явно.

Мені цікаво, коли наступить момент «прозріння», стосовно того, що потрібно – або «плани трохи урізати» (скромніше бути у своїх забаганках), або взагалі припинити «смикати свою геополітичну писю»...?