Українці нарешті навчились протистояти дезінформації. Та не все так просто

Дезінформація є одним з найнебезпечніших засобів в руках Росії проти своїх ворогів. Варто наголосити, що застосування цієї руйнівної зброї проти України, Грузії, Молдови, а також країн ЄС відбувалося задовго до 2014 року.

Залишаючись нездатною конкурувати з блоком західних держав в компоненті класичних озброєнь, Москва традиційно і широко практикує методи гібридних війн, як невидиме поле бою, де вона все ще відчуває свою високу конкурентоздатність.

Російська дезінформаційна війна істотно послаблювала спроможність України давати відсіч агресору, починаючи з 2014 року. За допомогою розгалуженої мережі контрольованих телеканалів, радіостанцій, веб-сайтів, сторінок та акаунтів у соціальних медіа в Україні російські пропагандисти генерували внутрішню конфронтацію, створювали атмосферу хаосу з метою дезорієнтації та демобілізації суспільства. Працювала надзвичайно потужна мережа, яка доволі часто досягала успіху в інформаційних диверсіях. 

З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року – всупереч сподіванням вищого російського командування – українське суспільство, замість проявити стан повної деморалізації і меланхолії, продемонструвало якнайвищу мобілізацію у відсічі збройній агресії.

Соціологічне дослідження на замовлення Національного демократичного інституту, як і ціла низка інших опитувань громадської думки, підтверджує сталу морально-вольову стійкість українського суспільства упродовж повномасштабного вторгнення. Тільки 21% українців вважає, що новин про війну занадто багато, щоб слідкувати за ними. Натомість, 79% громадян перебувають у контексті війни. Тож абсолютна більшість населення держави, хто б де не проживав, демонструє високу залученість в воєнний дискурс. Майже дві третини українців упевнені в тому, що отримують усю необхідну для них інформацію про війну і здатні відрізнити правдиві новини від неправдивих.

95% українців вважають, що Росія завжди або часто поширює дезінформацію про Україну. Приблизно тільки кожен десятий громадянин України переконаний, що дезінформацію поширює або сама Україна, або країни ЄС, або Сполучені Штати Америки. Але, як стверджують організатори дослідження, у ході фокус-груп, які проводилися раніше, респонденти по-різному визначали дезінформацію російського походження та з українських джерел.

Говорячи про російську дезінформацію, учасники фокус-груп змогли навести дуже точні приклади та пояснити основні мотиви. Тоді як говорячи про українську дезінформацію, респонденти зазвичай пригадували більш розмиті приклади інформаційних маніпуляцій, пов’язані з поганою комунікацією, приховуванням важливої ​​інформації чи внутрішньополітичними суперечками. Як бачимо, навіть у цьому в українців є різне розуміння дезінформації, яку поширює Росія та Україна й її західні партнери. Треба відзначити, що найрідше неправдиву інформацію в Україні, на думку українців, поширюють Сполучені Штати.

Громадяни України вважають, що їм особисто, їхнім родичам та друзям дезінформація загрожує значно менше, аніж державі загалом. Можемо припустити, що пересічний українець впевнений у тому, що він особисто значно більш здатний захиститися від дезінформації, аніж інші співвітчизники та Україна в цілому.

Водночас, абсолютна більшість українців вважає загрозу дезінформації надзвичайно високою, як для себе, так і для країни загалом. 51% опитаних зазначив, що дезінформація є загрозою для нього особисто. 57% відповіли, що це становить загрозу для друзів та родичів, а 79% сказали, що це загроза для України. Про відсутність такої загрози для себе, для інших та для держави висловилися відповідно лише 23%, 17% і 6%. Порівняльний аналіз усіх наведених показників щодо цього питання може свідчити про достатньо високу обізнаність українців щодо дезінформації як загрози та про необхідність протидіяти їй на різних рівнях.

Що стосується ставлення до «сірих» наративів ворожої пропаганди, то українці демонструють найбільшу стійкість у несприйнятті маніпуляцій, що стосуються у війни проти Росії. Така стійкість є абсолютно закономірним явищем на тлі широкої комунікації на тему війни в суспільстві і надзвичайно високої суспільної віри у неминучу перемогу України. Так само українці демонструють стійкість у несприйнятті наративів, які мають зумовлювати скепсис щодо інтеграції України до інституцій євроатлантичного простору. Цей ефект можна пояснити надзвичайно стрімким і закономірним зростанням суспільної довіри до західних держав, НАТО і ЄС.

Беручи до уваги усі зазначені результати цього соціологічного дослідження, можемо констатувати, що українське суспільство демонструє високу резистентність до явної російської дезінформації щодо завершення війни та євроатлантичної інтеграції України.

В матеріалі використані дані з дослідження, що було розроблено та проведено Національним демократичним інститутом в Україні. Польові роботи були виконані компанією Ipsos з 2 по 5 січня 2023 року за допомогою методу веб-інтерв’ю із 3009 завершеними інтерв’ю. Опитування репрезентативне лише для учасників онлайн панелі Ipsos, які у різний спосіб були залучені до участі в онлайн опитуваннях. Це дослідження стало можливим за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади.