Михайло Непран Заслужений економіст України, член Української ради бізнесу

Як бізнес говорить із владою?

Великі зустрічі чи щоденна робота: що справді впливає на рішення влади
колаж: glavcom.ua, згенеровано ШІ

В Україні діють різні механізми представництва інтересів бізнесу

Журналісти попросили мене прокоментувати чергову зустріч представників влади та бізнесу, яка відбулася в Клубі Кабінету Міністрів за участю керівника Офісу президента, урядовців і членів Ради з питань підтримки підприємництва. 

Обговорювали бронювання працівників, страхування воєнних ризиків, кредитування бізнесу та вимоги до захисних споруд. Аналізуючи цю зустріч, я замислився над кількома питаннями. Що ми взагалі розуміємо під діалогом бізнесу і влади? 

Хто і чиї інтереси представляє під час таких зустрічей? І головне – наскільки результативною є ця форма спілкування? 

На мою думку, говорити, що в Україні немає діалогу між бізнесом і владою, неправильно. Так само немає достатніх підстав стверджувати, що його замало. 

Щоб зрозуміти чому, варто згадати міжнародну практику, український досвід останніх тридцяти років і подивитися на механізми, які працюють сьогодні.

Як це працює у світі

У розвинених країнах існують різні моделі взаємодії бізнесу й держави. У США важливу роль відіграють професійні лобісти, галузеві асоціації, парламентські комітети та публічні консультації щодо регуляторних рішень. 

У Німеччині діють торгово-промислові палати, об'єднання роботодавців і галузеві асоціації, які беруть участь у підготовці економічних рішень.

У Японії історично сформувалася система регулярної взаємодії державних органів із промисловими об'єднаннями. Європейський Союз використовує публічні консультації, експертні групи та регулювання лобістської діяльності. 

Спільним є те, що бізнес взаємодіє з державою через постійні інституційні механізми. 

Зустрічі з політичним керівництвом – лише один із таких інструментів. 

Український досвід: від рад підприємців до власних депутатів

Історія організованого діалогу бізнесу і влади в Україні почалася ще на початку 1990-х років. 

У березні 1993 року, за прем'єрства Леоніда Кучми, було створено Раду підприємців України при Кабінеті Міністрів. У 1997 році уряд Валерія Пустовойтенка сформував Раду підприємців у новому форматі. 

Її очолив Євген Червоненко, а у 1998 році – президент корпорації «Квазар-Мікро» Євген Уткін. Згодом Раду очолював Вадим Гуржос. У її складі були керівники великих промислових, фінансових і торговельних компаній.

Переломним став 1998 рік.

Парламентські вибори започаткували масштабний прихід великого бізнесу безпосередньо у владу. 

Підприємці отримували депутатські мандати, входили до політичних партій, впливали на формування урядів. 

Відтоді великий бізнес дедалі менше потребував посередництва підприємницьких рад, оскільки отримав власні канали політичного представництва. 

Натомість такі ради та бізнес-об'єднання ставали особливо важливими для малого й середнього підприємництва. 

Показово, що у 2005–2006 роках урядову Раду очолювала Ксенія Ляпіна, а пізніше помітну роль у представництві підприємців відігравала Оксана Продан. 

Відтоді великий бізнес зберігає можливості прямої взаємодії з президентом, урядом і парламентом. 

Для малого підприємця такі можливості значно обмежені. Саме тому він більше зацікавлений у сильних бізнес-об'єднаннях. 

Три системи взаємодії бізнесу і влади

Сьогодні в Україні фактично існують три системи представництва та просування бізнесових інтересів. 

Перша, неформальний вплив. Це особисті контакти власників і керівників компаній із міністрами, депутатами, керівництвом уряду та Офісу президента. Великий бізнес має значно більше ресурсів для такої взаємодії. 

Друга – організоване представництво. Йдеться про бізнес-асоціації, галузеві об'єднання, торгово-промислові палати, ради підприємців та постійні робочі групи. Саме через такі організації малий і середній бізнес отримує можливість брати участь у формуванні державної економічної політики. 

Третя – зареєстроване лобіювання. У лютому 2024 року Україна ухвалила Закон «Про лобіювання», який почав застосовуватися з вересня 2025 року. Запрацював Реєстр прозорості НАЗК. Станом на листопад 2026 року в ньому зареєстровано понад 220 суб'єктів лобіювання. 

Це початок переходу до прозорішого представництва інтересів. Але сама поява реєстру ще не означає, що неформальні механізми впливу перестали існувати. 

Усі три системи сьогодні працюють паралельно. І тут виникає ще одне питання: хто саме представляє бізнес і в чиїх інтересах виступає? 

Мені доводилося бути свідком ситуації, коли на зустріч із генеральним прокурором одна з бізнес-асоціацій, що представляє компанії з іноземним капіталом, привела великого виробника тютюнової продукції. Значна частина обговорення фактично була присвячена інтересам цієї конкретної компанії. 

У цьому немає нічого незвичайного. Бізнес має право відстоювати свої інтереси. Але не варто представляти корпоративне питання окремого виробника як позицію всього  підприємницького середовища. 

Подібні відмінності були помітні й під час великих зустрічей із бізнесом за президентства Петра Порошенка. Серед учасників значне місце займали представники міжнародних компаній, що працюють в Україні. 

Іноземний капітал є повноцінною частиною української економіки. Проте інтереси імпортера, міжнародного агрохолдингу, українського промислового виробника та малого підприємця не завжди збігаються. 

Наприклад, під час дискусій про податок на виведений капітал частина великих компаній виступала проти запропонованої моделі, тоді як інші її підтримували. 

Тому важливо розуміти не лише те, хто бере участь у діалозі, а й які конкретні економічні інтереси він представляє. 

Коли діалог дає конкретний результат

Одним із прикладів системної взаємодії є Українська Рада Бізнесу – найбільша в Україні платформа бізнес-асоціацій, яка об'єднує понад 130 організацій. Її особливість в узгодженні спільних позицій різних об'єднань та формуванні конкретних законодавчих пріоритетів. 

За участі членів Ради вдалося домогтися ухвалення законів щодо перезавантаження Бюро економічної безпеки та митниці, запровадження публічних консультацій, змін у податковому адмініструванні. 

Це вимагало тривалої роботи з парламентом, урядом і профільними комітетами. І хоча реалізація окремих реформ ще триває, результатом цієї роботи стали конкретні законодавчі рішення.

Подібні механізми існують і на галузевому рівні, де бізнес-об'єднання безпосередньо взаємодіють із відповідальними державними органами. 

Можу навести приклад із власного досвіду. Я є учасником онлайн-групи аграрних експортерів, яку координує Тарас Висоцький. У ній працюють представники великих виробників і експортерів, економічного та аграрного блоків уряду, митниці, Торгово-промислової палати, Адміністрації морських портів, Укрзалізниці. Це постійна комунікація фактично в режимі 24/7. 

Там обговорюються як стратегічні питання аграрного експорту, так і щоденні проблеми: логістика, митні процедури, робота портів, залізничні перевезення. Перевага цього формату в тому, що в обговоренні беруть участь представники тих органів і компаній, від яких безпосередньо залежить вирішення проблеми. 

Для цього не потрібно чекати чергової великої зустрічі з прем'єр-міністром або президентом. Звичайно, месенджер не замінює офіційних державних процедур. Але він дозволяє оперативно виявити проблему, отримати реакцію відповідальних посадовців і відстежувати подальшу роботу. Це приклад того, як сучасні технології змінюють практику взаємодії бізнесу й держави. 

Ефектність і ефективність

Повернімося до зустрічі, з якої почалася ця розмова. Серед обговорюваних питань були бронювання працівників, вимоги до захисних споруд, страхування воєнних ризиків, кредитування підприємств. 

Це реальні проблеми, від яких залежить робота бізнесу. 

І добре, що вони перебувають на порядку денному. 

Але для оцінки результативності недостатньо повідомлення, що відбулася конструктивна зустріч. Важливо знати, які конкретно пропозиції підприємців прийнято, які рішення підготовлено, хто відповідає за їх виконання і коли підприємства відчують результат. 

Це стосується не лише президентських чи урядових зустрічей. Ті самі критерії мають застосовуватися до бізнес-асоціацій, галузевих робочих груп і зареєстрованих лобістів. 

Я не заперечую необхідності зустрічей бізнесу з найвищим керівництвом держави. Іноді без політичного рішення неможливо подолати міжвідомчі суперечності. 

Але не варто плутати публічність заходу з його результативністю. Великі зустрічі можуть бути ефектними: високопосадовці, повна зала, телекамери, фотографії, пресрелізи. 

Водночас щоденна робота бізнес-асоціацій, парламентських комітетів, міністерств і галузевих груп може залишатися майже непомітною для широкої публіки. 

Ефектність не гарантує ефективності. А ефективність далеко не завжди потребує ефектності. 

Як це працює зараз

За понад тридцять років в Україні сформувалася розгалужена система взаємодії бізнесу й держави. 

Є прямі контакти підприємців із владою, є організоване представництво через бізнес-асоціації, є законодавчо врегульоване лобіювання. Є Українська Рада Бізнесу, яка просуває конкретні законодавчі реформи. Є постійні галузеві робочі групи, які дозволяють оперативно вирішувати практичні проблеми. 

Тому я не бачу підстав говорити про відсутність діалогу між владою та бізнесом. 

Питання в іншому: наскільки цей діалог впливає на якість державних рішень і умови роботи підприємств. 

Бізнесу потрібні не зустрічі заради зустрічей, а зрозумілі правила та конкретні результати. І саме за цим критерієм варто оцінювати будь-який формат взаємодії бізнесу та влади.

Читайте також:

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів

Читайте також

Росія атакувала місто ракетами та дронами
Посолка ЄС, над головою якої збили дрон у Києві, потрапила під обстріл у Львові
Єврокомісарка Марта Кос та глава дипломатії ЄС Кая Каллас висловилися щодо інтеграції України та майбутніх переговорів із Росією
Євросоюз готує Україну до інтеграції та висуває вимоги Росії
Переговори в Абу-Дабі триватимуть два дні
Мирні переговори в Абу-Дабі: головні заяви
Мединський знову за столом переговорів: на що розраховує Кремль
Історичні лекції замість конкретики: кого Путін відправив до Абу-Дабі
Кличко підкреслив, що жодні захисні споруди не здатні врятувати інфраструктуру в разі масованих прямих влучань ракет чи дронів
Провал підготовки столиці до зими: Кличко відреагував на критику Зеленського
ЗМІ повідомляли, що ЄС нібито готував делегацію на переговори за розпорядженням Урсули фон дер Ляєн
Кремль поставив крапку в питанні участі ЄС у мирних переговорах стосовно України
Путін провів переговори з лідерами Фінляндії й Норвегії та припинення вогню в Олешках. Головне за день 27 жовтня 2026
Путін провів переговори з лідерами Фінляндії й Норвегії та припинення вогню в Олешках. Головне за день 27 жовтня 2026
Зеленський назвав дві неприйнятні для України умови мирної угоди
«Червоні лінії» мирної угоди. Зеленський сказав, на що Україна не погодиться
Зеленський окреслив питання до партнерів щодо гарантій за зразком статті 5 НАТО
Хто захистить Україну в разі нового нападу РФ? Зеленський наполягає на письмових гарантіях