День журналіста. Пам‘ятаймо тих, хто не дожив до перемоги
Ми воюємо та перемагаємо, аби нами пишались загиблі
Цього року день журналіста – вже не просто свято, а бойове хрещення. Разом із Україною до своєї боротьби за виживання вступив кожен фах, і преса не стала винятком.
На цій війні гинуть як українські, так і іноземні журналісти. На жаль, ми втратили багатьох – можливо, найкращих. Та це точно не привід зупинятись. Навпаки, зараз ми маємо дотиснути ворога, аби це припинилось вже назавжди.
Ми воюємо та перемагаємо, аби нами пишались загиблі. Макс Левін, Олександр Махов – ми пам‘ятаємо імена тих, хто не дожив до перемоги. Пам‘ятаємо, аби пам‘ять про них дожила та дочекалась останнього пострілу цієї війни.
З днем журналіста. Колись він знову святкуватиметься без закривавлених шевронів.
- Лагідна русифікація. Україна ризикує потрапити у стару пастку
- Італійський телеведучий втратив свідомість після інтерв'ю з Захаровою
- Пропагандистка Овсяннікова приїхала до Києва та поскаржилася на «зловісну ранкову тишу»
- Конгрес Міжнародної федерації журналістів засудив російську дезінформацію
- Чи здатні російські пропагандисти на каяття?
Коментарі — 0