Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Сміттєвий саботаж. Як комунальники «мотивують» киян сортувати відходи

    якість життя
    • Олег Тітамир

      Президент ГО «Українська організація захисту споживачів послуг»

    • Розсилка
    Сміттєвий саботаж. Як комунальники «мотивують» киян сортувати відходи

    Столиця зриває план щодо поводження з відходами?

    Пройшло вже більше року, як діє нова норма Закону України «Про відходи». Згідно з нею забороняється захоронення непереробленого сміття на полігонах. Водночас міста й села повинні забезпечити сортування відходів за фракціями для переробки й утилізації. До того ж держава ухвалила цілу Національну стратегію поводження з відходами, а на її виконання багатьма містами прийняті локальні місцеві плани. Втім, як виконується це правове громаддя (а вірніше – як не виконується) можна наочно пересвідчитися на прикладі Києва.

    Грандіозні «сміттєві» прожекти як ігри можновладців

    Наріжну ідею            нової державної політики щодо поводження з побутовими відходами можна висловити двома пунктами: по-перше, це – роздільний збір сміття і максимальна переробка корисних фракцій (метал, скло, папір, органіка) з метою їхнього подальшого бізнес-використання і, по-друге, – захоронення на полігонах лише тих компонентів, які не підлягають подальшому використанню; самі ж сміттєзвалища мають бути рекультивовані й трансформовані у безпечні для здоров’я людей та екології.

    Власне, такий алгоритм визначено і в Плані заходів на 2017-2025 роки у сфері поводження з відходами у Києві.  Найперше документ акцентує на розвиткові системи роздільного збору сміття, зокрема, шляхом збільшення кількості контейнерів та вантажівок для вивезення роздільних відходів. Далі – йдеться про рекультивацію сміттєвого полігону № 5 в районі села Підгірці, технічне переоснащення сміттєспалювального заводу «Енергія» для зменшення шкідливого впливу на екологію, а також створення кількох комплексів з переробки відходів. В ідеалі столиця має переробляти 90% сміття, як це робиться, скажімо, у Німеччині, а не навпаки – викидати гроші на вітер і захаращувати небезпечними відходами навколишнє середовище.

    Стартові позиції невтішні

    Проте одна справа – розписати райдужну перспективу на папері, інша ж річ – те все виконати. З останнім у столичної влади, як і завжди, непереборні проблеми. Головне ж – план чомусь перевернули з ніг на голову, почавши його виконувати з кінця. А саме – з рекультивації сміттєвого полігону, а не з налагодження системи роздільного збору відходів. Дрімуча бюрократія, брак фінансів, відсутність законодавчого і мотиваційного пакета для інвесторів, невизначеність на рівні адміністрування – ці фактори роблять сміттєві стратегії й плани якщо не утопічними, то сумнівно-реалістичними в контексті їхнього виконання у встановлені строки.

    Саме тому Київ уже тривалий час перебуває у вельми негативній «відправній» точці щодо поводження з відходами. Їх тут щорічно продукується близько 1,2 млн тонн. За офіційними даними, близько 50% сміття – вивозиться на полігон №5, ще 25% – на сміттєспалювальний завод «Енергія», близько 15% – на шостий полігон, і лише до 8% сортується і переробляється. Тобто переважну частину сміття ховають на полігонах. Та є й інші дані  від незалежних експертів: в Україні нараховується 6,5 тисяч законних і аж 35 тис. незаконних сміттєзвалищ! В останній цифрі, скоріше за все, є суттєва частка «тіньового» сміття зі столиці. Наприклад, народний депутат Іван Крулько стверджує, що наразі невідомо, куди дівається 40% побутових відходів Києва. До речі, щоб ефективно боротися з цим явищем, необхідно, насамперед, створити реєстр цих незаконних сміттєзвалищ.

    Чому переробне підприємство – все ще примара?

    За здоровою логікою, для повноцінного закриття полігону потрібен сміттєпереробний завод, про який Кличко та його команда просторікували протягом останніх п’яти років, проте так і не спромоглися побудувати. Так, згідно зі «сміттєвим» міським планом дій, такий завод потужністю у 450 тисяч тонн на рік влада планує побудувати до кінця 2021 р. Проте біда в іншому – все це допоки так і лишається на рівні розмов, досі не розроблено проект підприємства. До того ж у мерії навіть зеленого поняття немає, де взяти $60 млн на реалізацію цього критично-необхідного проекту (хоча ця сума становить 1% річного бюджету Києва), хто буде інвестором та де саме багатостраждальний завод будувати.



    Як відомо, влада наразі розглядає аж три варіанти фінансування сміттєпереробного підприємства. Це – побудова коштом інвестора, спорудження на базі ПАТ «Київспецтранс» (репутація якого є вкрай неоднозначною), або фінансування коштом з міського бюджету. Останні два варіанти видаються сумнівними: адже досвіду реалізації таких проектів не має не лише Київ, а й уся Україна. Проте, чи вигідні Кличку з його молодою командою саме прозорість у масштабних інвестиційних програмах з залученням іноземного інвестора? І чи не  простіше дати будівництво заводу на відкуп «дружній» до київської мерії структурі – ПАТ «Київспецтранс»?

    Чи можлива реформа без контейнерів?

    А головне, що столична влада мала б розпочати реалізацію плану щодо поводження з відходами – паралельно з будівництвом заводу – саме з організації  сортування і роздільного збору сміття на первинному рівні. Йдеться про встановлення у дворах багатоквартирних будинків від двох до п’яти сміттєвих контейнерів для різних фракцій (органічні відходи, папір, пластик, скло, метал) – для їхньої подальшої переробки з метою комерційного використання. Насправді ж київські керманичі, перевернувши все з ніг на голову та ігноруючи принцип ієрархії щодо поводження з відходами, почали із рекультивації полігону №5, на який продовжують звозити левову частку київського сміття! Оскільки побутові відходи майже ніхто не сортує!

    Фактично мерія вже з самого початку провалює міський план поводження з відходами –  навіть не забезпечено двохконтейнерну схему (органічні відходи плюс всі інші) як перший етап реалізації плану! У більшості київських дворів можна побачити лише один бак, куди гамузом викидається все сміття. Про саботаж щодо найважливішої ланки у поводженні з відходами додатково свідчить статистика. Так, «сміттєвий» оператор КП «Київкомунсервіс» обслуговує 2500 контейнерів для роздільного збору відходів (це на півтисячі менше, ніж два роки тому). Тим часом, у столиці нараховується близько 11 тисяч будинків. А отже три чверті київських дворів позбавлені бодай одного контейнера для вторсировини. Ось так комунальники мотивують киян до сортування сміття! То що ж виходить – «Київкомунсервіс» саботує грандіозний та амбітний міський план і Національну стратегію поводження з відходами, а топ-керівники Києва про це не відають ні сном, ні духом?

    Що робити з відходами?

    • створити загальнонаціональний реєстр як законних, так і нелегальних сміттєзвалищ – для місцевих органів влади наявність останніх має стати причиною накладення серйозних штрафних санкцій персонально на безвідповідальних керівників; що ж до законних полігонів – має всебічно фіксуватися їхній поточний стан;
    • ухвалити законодавчі зміни, аби створити надійні гарантії для іноземних інвесторів в контексті будівництва сміттєпереробних підприємств. Можливо, слід передбачити податкові пільги чи навіть канікули, адже інвестор вирішує надважливу інфраструктурну та соціальну проблему, створює нові робочі місця, імпортує в Україну високоякісне обладнання та смарт-технології;
    • врешті-решт, розробити і схвалити закон про екологічний податок з підприємств, що не використовують перероблену сировину у процесі виробництва тари чи упаковки для своєї продукції (експерти вже втомлюються говорити про те, що існує потужне лобі, яке протидіє введенню цієї новації);
    • шляхом відповідних правових змін уможливити зниження тарифу на вивезення сміття для споживачів, які його сортують;
    • забезпечити потужну інформаційно-освітню кампанію на національному рівні – для навчання українців раціональному поводженню з відходами (наприклад, у Німеччині цьому навчають, починаючи з дитсадків).

    Без цих поки що вищих для чинної влади «матерій», а також без використання найдієвіших елементів зарубіжних моделей поводження з відходами (Німеччина, Швеція, Естонія та ін.) Україна з її столицею так і залишиться «сміттєвим могильником» Європи.

    Олег Тітамир, президент ГО «Українська організація захисту споживачів послуг»

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Леонід Ємець
    Леонід Ємець

    Народний депутат

    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    Юрій Луканов
    Юрій Луканов

    Журналіст

    Сергій Таран
    Сергій Таран

    Політолог

    Олександр Палій
    Олександр Палій

    Політолог

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ