Надія європейців «пересидіти» Трампа – крихкий план. І ось чому

Україна. Давос. Гренландія. Іран.

Уникав писати на цю тему, бо вона обширна, а фокус зараз на максимально конкретних завданнях. Але мене розвеселила новина: «Німецькі солдати залишають Гренландію раніше, тому що... погіршилася погода».

Насамперед кортить зауважити: а якщо на війні погода погіршиться, бундесвер розійдеться по домівках? Адже навчання – вони ж саме для перевірки реальних ситуацій. Однак потім виникли конспірологічні флешбеки, які можуть бути повторенням історії, але у вигляді фарсу. Пунктиром дещо освіжимо для контексту.

• 1 •

Завтра у Давосі починається щорічний економічний форум із знущальним слоганом: «Дух діалогу».

Наша делегація у США домовилася домовлятися. У Давосі черговий раунд. Тим часом Європа починає збирати Україні енергогенеруюче та теплове обладнання. Тобто, сказати, що ми зовсім випали з фокуса – не можна. Бачимо це і цінуємо.

Пікантність моменту у тому, що у Давосі зустрінуться ті, хто дійсно хотів би домовитися, з тими, хто плекає ілюзію погріти руки на контрольованій пожежі (але сам обгорить). А також з тими, кого влаштує пожежа побільше, за підсумками якої можна недорого приватизувати майно загиблих і допомогти в кредит відновитися тим, хто вцілів. Мотиви – взаємовиключні.

• 2 •

Останніми днями в мережі з'явилося безліч публікацій про те, що Трамп психічно нездоровий і діє ірраціонально. Однак будь-який аналітик зобов'язаний раціоналізувати цей фонтан божевілля, щоб побачити інші варіанти, крім діагнозу «він літній псих».

Фундаментальний парадокс полягає у тому, що всі військові та економічні потреби, які Трамп озвучує як обґрунтування претензій на Гренландію, можуть бути задоволені Штатами прямо зараз.

Особливо військові. Але США не демонструють бажання навіть позначити рух у бік реанімації колишньої військової інфраструктури. Можна було б зрозуміти логіку: у нас п'ять баз, а треба 10, злі данці проти, натиснемо на них. Але ж все навпаки: можна хоч 20 баз, а в реальності – 1, і ту скорочують! А раз мотиви лежать в якійсь іншій площині, то відвадити американців «посиленням» військової присутності Європи в Гренландії не можна в принципі. Хоч одного солдата пошли, хоч 20 тисяч. Упевнений, в європейських столицях це розуміють, просто тягнуть час. Данці точно абсолютно осудні.

Крім загальноісторичного обґрунтування – «збирання земель» в імперському дусі, лобове пояснення екзерсисів останніх днів – внутрішньополітичне: випалювання скандалу з Епштейном, ICE і відрив від інших американських проблем в контексті виборів. Тим часом, якщо припустити, що «атака на Гренландію» – це «туман війни», то у Трампа зараз практично суперпозиція.

Поки всі відволікаються шумовими ефектами на півночі і підозрюють його в неадекватності, він може спроектувати силу куди завгодно. Всередині США, на Кубі, в Нігерії, в Південній Америці, на Філіппінах. Коли на Близький Схід прийде флот, з'явиться короткострокова технічна можливість погуляти і там. Бо авіаносна група – це аргумент, який не можна ігнорувати.

Дії німців з відкликанням розвідувально-навчальної групи в розмірі аж відділення (!) в їхньому розумінні можуть бути раціональними. А саме: уникнути ситуації, коли американцям доведеться зайняти позицію – це блеф чи ні. І погода – лише благовидний, хоч і безглуздий привід.

Бо якщо на секунду уявити, що якийсь американський контингент якось перешкоджає / блокує німецьких солдатів, то неможливо уявити, що американські та німецькі солдати будуть разом захищати умовну Балтію. Тобто, це миттєвий колапс НАТО і відмашка Путіну. І ось тут виникають найдрібніші паралелі з Україною у 2021 році.

• 3 •

У листопаді 2021 року при призначенні на посаду міністр оборони Олексій Резніков як один із пріоритетів визначив підхід «НАТО де-факто». Ніхто не мав ілюзій, що нам вдасться в найближчому майбутньому отримати необхідні політичні рішення для інтеграції. Тому фокусом роботи стала «взаємосумісність».

Тобто, можливість забезпечити перетік сили, а також скоординовані дії. На даний момент важко переоцінити зміни. З точки зору готовності у військовому плані Україна може вступити в НАТО вже вчора. Однак паралельно з вимірюваною прагматичною історією оборонної взаємосумісності, розгортався політичний процес навколо ОРДЛО. США публічно анонсували, що буде ескалація, і вимагали виконувати «мінські угоди» (про що зараз воліють замовчувати).

Європа (в особі Франції та Німеччини) спростовувала США і стверджувала, що великої війни не буде, але також вимагала виконувати «мінські угоди» (про що мовчить ще більш запекло). На резонні запитання щодо того, а як їх виконати без внесення змін (навіть Меркель визнала, що в лоб їх виконати технічно неможливо, там взаємовиключні норми), ніхто з партнерів нічого розумного не говорив. А росіяни категорично відмовлялися щось змінювати, тому що зробили іншу ставку.

На початку грудня 2021 року за підсумками інтенсивних непублічних контактів, які могли довести до несамовитості через нелогічну реакцію партнерів, частина позиції України була представлена публічно.

По-перше, міністр Резніков запропонував англо-саксонським партнерам (американцям, британцям і канадцям) розмістити мікроконтингенти (3-5-10...) осіб у 5 точках: Харків, Краматорськ, Маріуполь, Одеса та о. Зміїний. Без зброї. Хоч військових бібліотекарів з ентомологами. (Це було після категоричної відмови США передати стінгери, бо вони – страшна наступальна вундервафля, здатна знищити Кремль).

Де-факто – це були б ерзац-миротворці. Буквально позначити присутність на місцевості з чітким сигналом: ці мікроконтингенти апріорі не можуть нести ніякої загрози Росії, навіть шпигунської. Але якщо їм буде створена загроза, РФ отримає відповідь. Класичний військово-політичний жест, який коштує приблизно нуль грошей, але все проявляє. І наміри Кремля, і наміри партнерів.

Ви ж стверджуєте, що нас підтримуєте? Так розмістіть, що ж такого. На що партнери (після Афганістану) зомліли і заявили, що це буде страшна ескалація! Жахлива! Яка спровокує Путіна на ядерний апокаліпсис. Загалом, цього не буде. Нічого не нагадує?

Цілком припускаю, що умовний Рубіо подзвонив комусь розсудливому в Європу і попросив не ставити США у ще більш дурне становище. Тому що масштаб військового потенціалу несумірний. Але це лакмусовий папірець: пресинг навіть на одного європейського солдата – це розвал НАТО.

А відсутність пресингу може бути розцінена як відползання Вашингтона (чого в даний момент вони показувати не хочуть). Тому й попросили прибрати від гріха подалі (самотніх фінів з норвежцями можна просто запросити на пиятику і дружньо ізолювати на американській базі на пару тижнів).

• 4 •

Але було ще по-друге. 3 грудня 2021 року міністр Резніков опублікував колонку на Atlantic Council «Майбутнє Європи вирішиться в Україні», де був описаний хід подій в результаті можливої ескалації з боку РФ, а також перелік ризиків для Заходу.

Можете перевірити. Там і невдача сухопутного російського вторгнення, і готовність України боротися (а не «Київ за 3 дні»), і мільйони біженців, і глобальні ризики з продовольством, і мілітаризація всього (від енергії до мігрантів) тощо.

На кожній (!) зустрічі особливо наголошувалося: якщо не припинити спроби РФ порушити міжнародну морську торгівлю і атаки на правила судноплавства в цілому (чим вона активно займалася, випадково перекриваючи великі ділянки Чорного моря під «навчання», блокуючи Азовське море тощо), то взагалі ніяких правил не буде.

І це обійдеться на порядки дорожче. Для всіх. Тому що не буває так, що в одному регіоні плюють на універсальні правила, а в іншому їх бездоганно дотримуються. Ось воно зараз і обходиться. І це далеко не межа, з огляду на зростаючі можливості дронів.

Нерішучість лише збільшить ціну і дасть Москві з друзями по «осі зла» можливість підготуватися на тлі руїн «порядку, заснованого на правилах». Який радісно «коригує» Вашингтон. Без перехоплення ініціативи і початку проактивних дій нічого не буде. Тому Європі ось прямо вже потрібно перестати «посилати сигнали», а реально включатися.

• 5 •

У Трампа (групи, яку він очолює) і Путіна ситуативно збіглися інтереси: демонтаж ЄС і НАТО в поточному вигляді. США про це чесно написали. А це не тільки військові ризики для центру і сходу, це ризик розгубити благополуччя для умовної Бельгії. Яка зараз – тиха гавань, а поза європейським проєктом стане смачною здобиччю.

Упевнений, що підозрювати Вашингтон в альтруїстичній любові до Москви не варто. Чиста прагматика. Розібрати на частини конкурентоспроможний європейський організм і перезібрати як васалітет Америки без покликів до суб'єктності. Але і без поступок Путіну з Китаєм. Бо навіщо?

Просто в якості тактичного заходу цілком допускається «невелика» пожежа в країнах, які на російській (!) периферії і які не дуже шкода. Ми можемо про це міркувати цілком цинічно. Пожежа на сухопутній логістиці товарів до Європи (до тих пір, поки він цю логістику не контролює) Вашингтон точно не лякає. Вихід – робити ходи, до яких Росія не готова, а США не зможуть оскаржити.

Скажімо, якби «тіньовий флот» масово знищили восени, коли світ вже був здатний без особливих потрясінь пережити зниження потоку російської нафти, зараз була б інша ситуація. Але навіть зараз застосовуються лише епізодичні напівзаходи...

Конфіскація російських активів – з цієї ж області. Раз Європа на них вже зазіхнула (заморозивши), Москва цього не забуде і буде враховувати. У лінійній логіці це не відіграти, тільки після зміни умов. Колективно обтиснути путінський режим по світу – це цілком підйомне для ЄС завдання. При зміні підходу на ментальному рівні.

Лобовий приклад – завершені морські навчання Китай-Росія-Іран на базі ПАР. За підсумками навчань південноафриканські прагматики почали публічно записувати в стовпчик і задавати питання – а навіщо нам цей цирк? Товарообіг з РФ – прагне до нуля, з Іраном – те ж саме. Китай важливий, але не як антивашингтонський і антиєвропейський жупел. А ось з європейськими країнами зв'язків повно. І гроші там є, і технології. Так може краще європейців покликати?

У Європи на порядок більше своїх ресурсів, ніж було в України. А зараз і ми готові долучитися, коли побачимо, що Європа готова розділити ризики. Інакше – абсолютно очевидний сценарій: Україна під тиском дрейфуватиме до «нейтралітету», тобто до зобов'язань не втручатися на боці Європи в разі ескалації з будь-якого боку.

• 6 •

Мотиви обережності європейців зрозумілі – не спалити зайві мости, щоб полегшити нормалізацію. Факт у тому, що це можливо тільки після загального перезавантаження і на іншій основі. Не можна «нормалізуватися» з умовним Патрушевим, він не для цього живе.

Україна більше за всіх зацікавлена в нормалізації з Росією і виробленні якогось режиму невійськового співіснування. Просто Кремль ставить питання інакше. І його можна тільки змусити. Точно так само і з Європою.

Де-факто Трамп і Путін заганяють Брюссель у ситуацію грудня 2021 – січня 2022 року для України. Коли вимагають нездійсненного, але випромінюють тривожний конструктив. Який у зручний для них момент буде перекинутий.

Надія європейців «пересидіти» Трампа, тобто, протриматися ще рік-півтора – це дуже хиткий план. Зараз час стрімких дій. Як атака Трампа по Ірану. Як визнання Ізраїлем Сомаліленду. Як бліцкриг Туреччини у Сирії (який розвивається). І т.д.

Європа чудово вміє в такі ігри. Згадайте припинення небажаних результатів на виборах. Просто треба струситися і подивитися трохи ширше... Гідрометцентр дає попередню надію, що через два тижні морози відступлять. Буде просвіт. Так що у нас є найближчий орієнтир. А в якості терапії можна дивитися на карту погоди у РФ.