Критична точка війни

Президент Франції Макрон назвав грудень «критичним для війни в Україні».

Тому є чимало причин. Більшість із них повʼязана із (не)надходженням і (не)зменшенням допомоги від союзників, без якої перемогти переважаючу ресурсами росію нереально.

Голова європейської дипломатії Боррель описав одну з причин так:

«У нас багато проблем, які стануть випробуванням для ЄС. Насамперед – Україна, де перспектива перемоги над росією не миттєва. І ми, європейці, які маємо необхідні кошти для цього, мають бути готові, політично висловлюючись, продовжувати допомагати Україні, враховуючи, що підтримка США, швидше за все, знизиться».

Це при тому, що той самий Боррель у жовтні казав, що ЄС не зможе замінити допомогу від США.

За визнанням міністра фінансів України Марченка, з необхідних Україні $41 млрд допомоги на наступний рік непевна перспектива $29 млрд. І взяти їх, крім як у партнерів, ніде. «Робота ведеться» щодо цього – але на дворі вже середина листопада.

Держбюджет зверстано з щедрістю до ДБР і серіалів – але з урізанням коштів для громад. Це створює додаткові ризики – коли прибрано подушку безпеки, і центральній владі доведеться латати дірки, які почнуть виникати на місцях. До децентралізації 2014 року вона це робила вкрай неефективно – і нема підстав вважати, що щось зміниться.

Зрештою, в грудні буде прийнято рішення Європейської Ради щодо початку переговорів про вступ до ЄС. Це може означати виділення додаткових коштів. Але поки що Угорщина, наприклад, заперечує проти початку переговорів. Непевна також позиція Словаччини.

В контексті вступу до НАТО новин немає як таких.

Все це має бути викликом для влади сконцентрувати зусилля у зовнішньополітичній сфері. Образно кажучи, на пульті – одні червоні індикатори. Action is needed.

Дійшли до того, що кожне рішення про допомогу стає полем дипломатичного бою. Наприклад, ближчим часом Німеччина може подвоїти – з 4 до 8 млрд євро – військову допомогу Україні. Але для того ближчими днями має бути ухвалене рішення комітету Бундестагу. Під це дуже «вчасно» знов зʼявляються публікації про начебто причетність України до підриву Північних потоків.

Кожне таке поле має бути забезпечене Україною за найвищим стандартом. Візитів Єрмака до Саллівана, відосиків Зеленського та бравурних розповідей уряду геть не досить. Україна має говорити одним голосом – і всі здатні переконувати західних колег мають бути задіяні, безвідносно до партійних кольорів чи симпатій/антипатій Банкової. Надто багато стоїть на кону.