Неймовірне рішення суду: політик, звинувачений у держзраді, вперше вийде із СІЗО
Справа Шуфрича – тест для українського правосуддя
Волю Нестору Шуфричу! У СІЗО депутата катували Єдиним телемарафоном. Жарт, але не дуже. Сьогодні (максимум завтра) одіозний нардеп, звинувачений у держзраді, вийде з СІЗО. Він міг це зробити ще у п’ятницю, але санкції РНБО не дозволили йому сплатити своїми грішми заставу.
Рішення суду про заставу вимагає детального вивчення – фігуранта справи про держзраду випускають після понад двох років у СІЗО. Це прецедент! 6 січня Київський апеляційний суд раптово переглянув власну позицію і дозволив звільнення під заставу – 33,2 млн грн.
Це той самий Шуфрич, якого СБУ підозрює у роботі в інтересах РФ, виконанні завдань утікача до Москви Володимира Сівковича, поширенні кремлівських наративів про «один народ» і фінансуванні Росгвардії в окупованому Криму. Санкція – до 15 років тюрми з конфіскацією.
Ще в листопаді апеляція категорично заявляла протилежне – жодної застави, жодного домашнього арешту, лише тримання під вартою через ризик втечі, тяжкість злочину і війну. А вже за два місяці – повний розворот.
«Главкому» вдалося дізнатися, що Шуфрич сидів у двомісній камері площею 12 м², але без співкамерника. Усередині – стіл, табуретка, телевізор із трьома українськими каналами, які показують телемарафон. Туалет у камері, постійний відеонагляд, світло увімкнене 24/7, маленьке заґратоване вікно. Депутата відвідував омбудсмен – порушень, які вимагали б негайного реагування, не зафіксував.
То чому ж суд різко передумав?
Серед можливих причин:
- понад два роки без розгляду справи по суті;
- ослаблення аргументів прокуратури щодо ризиків;
- рішення Конституційного суду, яке знімає безальтернативність арешту навіть у справах про держзраду;
- стан здоров’я.
Формального пояснення немає – повний текст ухвали досі відсутній. Але є непересічний факт – під час повномасштабної війни політик, якому інкримінують співпрацю з ворогом, отримує квиток із СІЗО за гроші. І це вже не просто справа Шуфрича – це тест на межі допустимого для українського правосуддя.
Коментарі — 0