Україна і Китай: шкідлива ілюзія

Є дві дуже шкідливі ілюзії щодо міжнародних справ, які поширені у владі. В цьому пості напишу про одну, в якомусь іншому, може згодом про іншу.

Перша стосується Китаю. Чомусь поширена думка про те, що Китай не поставлятиме Росії зброю, тому Китай треба ублажати, що і поїхав робити Кулеба. Насправді Київ нічого не може зробити, щоб вплинути на позицію Пекіну, нам нічого їм запропонувати.

Китай зацікавлений у ослабленні Заходу і Росії і підтримуватиме війну Росії проти України поки хтось не крякнеться, або Захід а бо Росія. Без підтримки Китаю, Росія б уже програла. Стратегічно для Китаю краще, щоб програв Захід, але якщо програє Росія вони теж залишаться у виграші. Тому вони затягуватимуть цю війну до безкінечності. Є думка, що Китай боїться втрати західні ринки збуту і тому зброю не поставлятиме. Та Україна на це не впливає. Хай це питання вирішують західні союзники, яких Китай, звісно, дуритиме з якими гратиме і затягуватиме час, робитиме фальшиві рухи і заяви. Але втрата західних ринків це лише питання часу, хоча і довгого, не залежно, від того поставлятиме він зброю Росії чи ні.

А вони вже поставляють і електроніку і оптику і бронежилети і рано чи пізно почнуть поставляти зброю, наприклад через свого проксі Північну Корею.

Я не проти, що треба поїхати поговорити, запрошувати їх сюди, спілкуватися на інших майданчиках. Головне розуміти, що Китай не на нашій стороні і мати сміливість діяти не шаблонно.

Наприклад розвити нормальні зв'язки з Тайванем. Можна поки що не формальні. Тайвань, природній союзник України, і це дуже технологічна держава. Тайвань нам може дати багато плат й іншої високотехнологічної продукції за хорошу ціну в обмін на досвід використання. От куди треба спрямовувати зусилля. До того ж в контексті протистояння Китай-США, загравати з ворогом найбільшого союзника це така собі стратегія.