Чому вибори і війна несумісні

Вибори і повномасштабна війна не лише несумісні, вони протирічать юридичній логіці та чинному українському законодавству. Під час дії воєнного стану неможливо гарантувати дотримання конституційних принципів виборчого права. Здавалося б, це очевидні речі для усіх – політиків, громадян та наших міжнародних партнерів. Про це ще на початку вересня сотня профільних громадських організацій та фондів наголосили у публічній заяві.

Крім того, ідея виборів під час війни вкрай небезпечна для держави та дестабілізації її інституцій, адже може призвести до підваження легітимності як самого виборчого процесу, так і виборних органів. Ключовими тут є виклики, пов'язані з вільним формуванням політичної волі в умовах війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану та багато іншого.

Попри те, що проведення виборів в умовах воєнного стану апріорі неможливе з низки причин – як правових, безпекових та організаційних – ми бачимо, що в українському медіаполі досі тривають спекуляції щодо цього. Окремі політики, журналісти та блогери намагаються політизувати цю тему та навіть втягувати військове керівництво до майбутнього виборчого процесу. Не стоїть осторонь і російська пропаганда, яка на темі виборів пробує вчергове посіяти розкол в українському суспільстві.

За умов відсутності повномасштабної війни в Україні в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради мали б відбутися чергові вибори народних депутатів наступного скликання, як це визначено в ч.1 ст.77 Конституції. Однак Україна вже майже два роки живе в умовах найбільшої континентальної війни з часів Другої світової, а також за спеціальним правовим режимом воєнного стану. Нещодавно Верховна Рада конституційною більшістю підтримала продовження як його дію, так і загальну мобілізацію до 14 лютого 2024 року.

Амбасадори виборів в умовах воєнного стану оминають простий, але очевидний факт, який є наріжним. Згідно Конституції, в умовах дії воєнного стану можуть бути обмежені окремі права і свободи громадянина. Саме про це йдеться у п.5 указу Президента України №64/2022 про введення воєнного стану (можливість обмеження конституційних права і свобод, статті 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України). Крім того, вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Давайте окремо нагадаємо, про які ж саме статті йдеться та про що вони: недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; втручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право на підприємницьку діяльність; право на працю; право на страйк та право на освіту.

З цього короткого переліку бачимо, що вибори в умовах правового режиму воєнного стану докорінно суперечать ідеї вільних та демократичних виборів.

Крім того, проведення будь-яких виборів в теперішніх умовах суперечить гарантуванню конституційних принпиців. Зокрема принципу загального виборчого права, який серед іншого, передбачає, що усі без винятку виборці мають право та реальну можливість реалізації як активного, так і пасивного виборчого права.

Ба більше, ч.4 ст.83 Конституції України прямо забороняє припиняти повноваження парламенту й автоматично продовжує їх до обрання нового скликання після війни. Тут йдеться про принцип безперервності здійснення функцій і повноважень парламенту під час дії воєнного стану безвідносно до його тривалості. Натомість у статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» йдеться про неприпустимість припинення повноважень органів державної влади в умовах воєнного стану. Відтак всі органи влади зобов’язані працювати повноцінно, мати цілковиту легітимність та бути максимально згуртованими. А частину 4 статті 83 Конституції щодо можливості проведення виборів лише після закінчення дії воєнного стану слід тлумачити розширено – не лише відносно парламентських виборів, але й стосовно усіх інших типів виборів (президентських чи місцевих).

Перелік законодавчих суперечностей для проведення виборів в умовах воєнного стану можна й далі продовжувати, як і опис організаційних проблем, які постануть в майбутньому для післявоєнних виборів. Саме тому громадськість у своїй публічній заяві наголошує, що вибори самі по собі не дорівнюють демократії, а формальний акт голосування не є безумовним підтвердженням демократичності режиму. Якщо конкурентна політична боротьба неможлива в умовах війни, то вибори точно не є вільними. Безсумнівно, вибори в Україні мають відбутися – але тільки після завершення війни і перемоги України, настання безпекових та інших умов, за яких такі вибори буде можливо організувати вільно, чесно, демократично і доступно.

Важливо, аби до заяв про неможливість проведення будь-яких виборів в умовах дії воєнного стану долучались і ключові державні органи. Щоб не було замовчувань, а відтак і спекуляцій, натомість була офіційна комунікація та роз’яснення щодо майбутнього повоєнного виборчого процесу на рівні держави.