Чи сподобалася б Гіммлеру «Декларація російських демократичних сил»?

Кілька днів тому я побіжно згадав «Декларацію російських демократичних сил», ухвалену учасниками координаційної зустрічі російської опозиції 30 квітня в Берліні.

Ось три перших абзаци цього документу:

«У цей трагічний час ми заявляємо про свої стратегічні цілі – припинення агресії проти України і створення вільної, правової, федеративної Росії... Ми заявляємо про свою відданість таким принциповим позиціям:

Війна проти України є злочинною. Російські війська повинні бути виведені з усіх окупованих територій. Міжнародно визнані кордони Росії повинні бути відновлені; воєнні злочинці повинні бути віддані суду, а жертвам агресії повинні бути сплачені компенсації.

Режим Путіна є нелегітимним і злочинним. Тому він повинен бути ліквідований. Ми бачимо Росію країною, в якій гарантуються права та свободи особистості, в якій виключена можливість узурпації державної влади...»

Підсумуємо. Про що йдеться ініціаторам Берлінської декларації? Про те, щоб зберегти єдину й неподільну Росію в її міжнародно визнаних кордонах. Провести межу між злочинним режимом і громадянами РФ, переважна більшість яких – нагадаю – цей режим підтримувала і досі підтримує. Відокремити від злочинного режиму себе улюблених. Але головне – зберегти Росію.

Ось ще пара цитат:

«В годину тяжких випробувань ми повинні визначити долю нашої Батьківщини, наших народів, нашу власну долю...

Немає злочину більшого, ніж спустошувати... країни і придушувати народи, які прагнуть зберегти землю своїх предків і власною працею створити на ній своє щастя. Немає злочину більшого, ніж уярмлення іншого народу і нав'язування йому своєї волі...»

Теж красиві слова, під якими хочеться підписатися, чи не так? А через кілька абзаців перелічуються цілі й принципи: визволення народів Росії і повернення народам Росії прав... припинення війни... рівність усіх народів Росії...

І знову йдеться про єдину й неподільну Росію та її народи.

А тепер зізнаюся: другий блок цитат узятий не з недавньої Берлінської «Декларації російських демократичних сил», першим під якою стоїть підпис Ходорковського, а з датованого 14 листопада 1944 року Празького маніфесту Комітету визволення народів Росії – засадничого документу, проголошеного того дня головою КВНР генералом Власовим. Ну, отим самим воєнним злочинцем.

Спробуйте знайти десять відмінностей – не знайдете, бо надзадача – зберегти Росію – спільна. Зворушливо, чи не так: генерал Власов і умовно хороший умовно росіянин Ходорковський виявляються однодумцями.

З історії відомо, що створенню КОНР без урахування інтересів інших народів СРСР намагався опиратися Розенберг, але ідею всіляко підтримав Гіммлер, позиції якого в нацистській ієрархії були незрівнянно вищими.

Тим часом ініціатори Берлінської декларації по всьому світу збирають підписи на її підтримку. І не лише серед осілих за кордоном «соотєчєствєнніков», а й серед тамтешніх функціонерів. Тож останнім, мабуть, треба терпляче пояснювати, що їм не випадає ступати слідами Гіммлера.