Досить персоніфікувати зло. Винна вся Росія

25 лютого 1956 року, в останній день роботи 20 з'їзду КПСС, відбулося таємне засідання, перед учасниками якого з доповіддю «Про культ особи та його наслідки» виступив Хрущов. І почалася кампанія викриття «перегинів», так звана «відлига», лібералізація. І поїхали по цілій країні по всіх партійних осередках агітатори, і полетіли скорочені тексти доповіді по цілому світу до «братніх» партій...

Та чи можлива відлига у вічній мерзлоті? Чи можлива лібералізація авторитарного суспільства без ліквідації підмурівка, на якому воно тримається?

У президії з'їзду і в залі сиділи поплічники Сталіна, без яких культ його особи був би неможливий. То була розкішна ідея сховатися за спиною мертвого Сталіна, щоб уникнути відповідальності – власної та колективної.

Вони говорили про повернення до «ленінських норм», але ж ленінські норми – це розстріли «класових ворогів», це Соловки, це заручники...

Того ж 1956 року «ліберальне» радянське керівництво придушило Угорську революцію.

Зараз відбувається щось подібне. Нашу увагу намагаються зосередити на Путіні, відволікаючи її від самої Росії. Нам підкидають балачки про болячки Путіна, про його двійників, про його схованки. А заразом про те, якою повинна стати Росія після нього.

Ми вже це проходили.

Мене не цікавить, коли сконає Путін. Мене цікавить, коли сконає Росія.