Метаморфози Генрі Кіссінджера

Наведу слова президента України у тій редакції, як прочитав на одному з сайтів: «Я радий, що пан Кіссінджер змінив свою думку. Для нас сьогодні пріоритет, наше політичне завдання - щоби люди відомі, різні політичні діячі - які актуальні сьогодні чи були колись актуальні - щоб вони визнавали велику помилку саме Путіна, і визнавали, що це агресія саме Росії...»

Ці слова – реакція на виступ напередодні, 17 лютого, на тому ж Давоському форумі колишнього держсекретаря США Генрі Кіссінджера, який заявив, що Україна повинна отримати гарантії від НАТО у будь-якій формі, і що членство України в НАТО було б виправданим результатом.

Така заява справді контрастує з виступом Кіссінджера у тому ж Давосі в травні минулого року, коли той порадив Україні враховувати інтереси Росії й поступитися частиною території. Тоді це справедливо обурило і викликало емоційну реакцію президента України, а дехто з вітчизняних політиків та оглядачів поквапився зарахувати майже сторічного ветерана американської дипломатії до прихованих симпатиків Путіна, що, звичайно, не відповідає дійсності.

Згадаймо, й інші знакові заяви Кіссінджера між минулорічним і цьогорічним Давосом. Про те, що Україна не повинна поступатися територіями (25 липня 2022) і про те, що до України слід ставитися як до члена НАТО (13 серпня 2022 року).

Так, зроблені у певній послідовності заяви вказують на зміну, а радше, еволюцію думки Генрі Кіссінджера. Але головне інше. Кіссінджер, звичайно, політик не проросійський і не проукраїнський, а проамериканський. І всі його зроблені у певній послідовності заяви відтворюють еволюцію підходів США до агресії Росії проти України. Від намагання погасити пожежу, нехай навіть коштом поступок, до усвідомлення необхідності української перемоги.

Важливо розуміти, що цю еволюцію забезпечили Збройні сили України. Це і є реальна політика за Кіссінджером.

Важливо розуміти й те, що війна проти України - не помилка, а теж реальна політика, і не Путіна, а Росії, яку сьогодні представляє Путін, а завтра інший Путін, і завжди якийсь Путін. Без варіантів.

А ще важливо, що це озвучив нехай із префіксом екс, але досі єдиний у США політик, який (за президента Ніксона) обіймав одночасно дві ключові посади - державного секретаря та радника президента з національної безпеки. І хоч Кіссінджеру майже сто років, він, вживаючи термінологію президента України, залишається актуальним, до нього за традицією  дослухаються. Причому, що теж важливо з огляду на американський політичний пасьянс, особливо в його рідній Республіканській партії.

Це треба враховувати й використовувати в інтересах України.

Але водночас конче потрібно звернути увагу і на іншу тезу Кіссінджера, що пролунала цьогоріч у Давосі - про необхідність уникнути ліквідації Росії: «Знищення Росії як держави, здатної реалізовувати власну політику, відкриє величезну територію, що охоплює 11 часових поясів, для внутрішніх конфліктів та зовнішнього втручання у той момент, коли там зберігається понад 15 тисяч одиниць ядерної зброї».

Знов-таки, Кіссінджер укотре озвучив давні побоювання, які американські політики та державні діячі висловлювали у зв'язку з розпадом СРСР.

Отже, домашнє завдання української влади, українських дипломатів терпляче пояснювати і домогтися розуміння американськими колегами незаперечної істини: це не спрацювало на початку 1990-х і не спрацює ніколи. Навпаки, ця теза дозволила Росії перетворитися на того монстра, якого світ волів не бачити перед собою усі ці роки і який сьогодні загрожує існуванню не лише України як незалежної держави, а й узагалі людській цивілізації.

Вдруге наступати на ті самі граблі смертельно небезпечно і неприпустимо. Тільки розпад Росії на незалежні національні й територіальні демілітаризовані під міжнародним контролем утворення дає шанс на виживання.