Коли ж в Україні буде тренд на нормальне життя?!

У країні почалася хвиля призначень нових губернаторів. Слідом підуть глави районних адміністрацій. Від всіх цих чиновників залежить наше життя, а точніше його поліпшення або погіршення.

Суспільству активно пропонуються «нові обличчя» і, до речі, вже не вперше.

Попередник президента Зеленського теж призначав нових – і навіть із західною освітою та гарною англійською, а іноді і зовсім іноземців. Політологи кажуть, тренд такий...

Тренд на «червоних директорів» – був.

Тренд на мрійливих банкірів-бджолярів – був.

Тренд на «хлопців з народу» з двома судимостями – теж був.

І тренд на «чесного олігарха, який вже наївся досита» – був.

Зараз тренд – на вже зовсім нові обличчя.

Ех, а коли ж буде тренд на нормальне життя?!

Сьогодні в Японії тривалість життя чоловіків майже 81 рік, а жінок – 87 років. В Україні ж найнижча в Європі – 66 у чоловіків і 76 у жінок.

Влада найбільш розвинених країн бореться за підвищення тривалості життя своїх громадян. В нас це актуально лише для обраних.

Влада бідніших країн бореться за підвищення якості життя. У рейтингу якості життя, оприлюдненому ООН влітку 2018 року, Естонія – 30-а, Польща – 33-я, Україна – 88-а. В нас якісне життя – привілей небагатьох.

Грантодавців, які просувають в нашій країні свої ідеї та не завжди безперечні цінності, ніяк не можуть зрозуміти, чому вони не приживаються, а найчастіше не сприймаються взагалі.

Відповідь насправді проста: для більшості українців сьогодні головна ідея – вижити. В таких умовах міркування щодо підвищення тривалості життя схоже на розповіді про міжпланетні подорожі, а розмови про підвищення його якості сприймаються як знущання.

Переймаючись питанням «Хто винен?», за відповіддю варто звертатися до дзеркала. Тренди підтримують самі українці-любителі дива. І не важливо, що задають їхні політичні маніпулятори за гроші олігархів.

Наступне традиційне питання – «Що робити?» Відповідь – забути про «старі» та «нові» обличчя і розпочати процес прискореної селекції у владі. Вибори проводити вдвічі частіше, як Італія впродовж майже сорока років після Другої світової війни, – може, виборці ще пам'ятатимуть, що претенденти на владу брехали їм в минулого разу.

Для кожного міністра, губернатора, мера, районного голови та цілої армії різних галузевих начальників встановити прості і зрозумілі критерії оцінки результатів роботи, що характеризують рівень безпеки життя людей, – стан екології та якість питної води, безпечність продуктів харчування і медикаментів, доступність медицини і безпека житла, середній час приїзду швидкої або рятувальників, стан громадського транспорту та шкільних автобусів, рівень дорожнього травматизму і, врешті-решт, наявність спортзалів і теплих вбиральнь в кожній сільській школі.

Критерії можуть бути різними, залежно від специфіки місцевості або галузі, можуть поступово змінюватися або відмирати. Незмінним має бути одне – в кожній області два гірших голови райадміністрації раз на квартал повинні прощатися із посадою. Те ж саме, може, з періодичністю раз на півроку, має відбуватися з губернаторами. І так на всіх поверхах влади і по усіх напрямках. Начхати, нові вони чи старі та з якої партії – винятків бути не повинно. Не впорався – на вулицю.

Якщо зможемо задати такий тренд, може і на нашу долю випаде якісно пожити та про тривалість життя поміркувати без слів-паразитів.