Юрій Сиротюк Громадсько-політичний діяч

Війна триватиме доти, доки Росія не зазнає поразки. Тому потрібна мобілізація всіх

«У нас не має вибору бути чи не бути війні. Є лиш ілюзорний вибір: здатися і загинути, як раб, чи битися і перемогти»
фото: ЗСУ

«Дратує, що частина суспільства має час витрачати зайву енергію, сіючи розбрат і виконуючи функцію корисних ідіотів ворога»

Війна – це максимальна концентрація усіх ресурсів. У нашому випадку – ресурсів російської імперії проти ресурсів української нації.

Якщо використовувати спортивну термінологію – гра двох команд. Як змагання «Динамо» і «Спартака».

Може, комусь здається, що у нас проблеми з тренером чи капітаном; лівий крайній не вивозить, а нападник не в формі. Але команда зараз така. Іншої не буде. І думати варто про одне – як «винести» противника.

А розбірки матчу будуть після фіналу, який переграватися не буде, тому програвати не можна.

Як не можна одночасно концентруватися на внутрішніх розборках і якісно бити ворога.

Дратує, що частина суспільства має час витрачати зайву енергію, сіючи розбрат і виконуючи функцію корисних ідіотів ворога. Вже ж маємо тисячолітній досвід, що губили не вороги, а внутрішні міжусобиці, «самі себе звоювали» – як писав Мазепа.

Не подобається влада і маєш зайву енергію, але з якихось причин не можеш її реалізовувати в посадках, – вали владу російську.

Сій розбрат між російськими владцями, воєначальниками і плебсом.

Реалізовуй українські, а не ворожі ІПСО.

Більше турбувати має ротація вояків на передку, а не генералів.

Тим паче, коли бойові генерали «з полів», прийшовши в кабінети і на паркети, зрозуміють, що керують людьми, а не безіменними юнітами. Найкращими людьми: життя яких навіть в умовах війни – цінніше за посадки. Бо буде армія – буде й перемога.

Дивує, що необхідність мобілізації тих, кому дали можливість два роки відпочити, заміняють ідеєю демобілізації.

Війна триватиме доти, доки росія не зазнає поразки. Тому потрібна мобілізація всіх, щоб дати можливість ротувати фронтовиків і посилити оборонні спроможності.

Мобілізація внутрішня. Персональна. Економічна. Фінансова.

У нас не має вибору бути чи не бути війні. Є лиш ілюзорний вибір: здатися і загинути, як раб, чи битися і перемогти.

Не підривайте віри в ЗСУ. Не творіть собі кумирів. Вірте в ЗСУ. Вояків. Командирів. Командувачів. Себе передусім.

Можете посилити військо – зробіть це. І припиніть, курва плачі. Бийтеся…

Читайте також:
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: