Гіркін іде в президенти Росії. Що це означає

Перше

Гіркін, попри його популярність в наших широтах, перестав бути авторитетом для російських ура-патріотів після того, як програв словесну дуель Пригожину на початку 2023 року (останній запропонував йому іти в Вагнер, але Гіркін відмовився і був розмазаний медіагрупою Пригожина). Одним словом, Гіркіна читали, бо він був один з небагатьох, хто давав правдиві історії з фронту, але його вже не поважали.

Друге

Судячи з усього, думки про президентство в Гіркіна (його оточення) зʼявилися давно. І в цілому, він не ніс ніякої загрози для влади, навіть, якби був на волі. Але злий жарт із Гіркіним зіграли дві обставини: з однієї сторони, треба було посадити когось відомого і свого (полковник чи то фсб чи то ГРУ МО), щоб інші боялися, а з іншого, приклад виборів в Хакасіі показує, що влада в Росії вступила в новий виток закручування гайок. І цей виток не передбачає жодних ігор із несистемною опозицією.

Третє

У Гіркіна нема ресурсів, ані медійних, ані фінансових, щоб зіграти в велику політику. Зараз є всього два варіанти розвитку подій: йому не дадуть висунутися в Президенти і він на кількох ТГ каналах буде розказувати про «кузькіну мать» обмеженому колу людей. Або ж йому дадуть право балотуватися, що поки виглядає малоімовірно. Але за будь-який обставин, він буде клоуном. Чому клоуном? Бо перед росіянами постане картавий гундос, який буде нити, що все пропало, а проти нього буде працювати вся машина «вироблення сміху та гумору» РФ.

Четверте

Одна з гіперзадач Путіна на цих виборах – знову обʼєднати навколо себе ура-патріотичне ядро, яке почало від нього віддалятись і навіть ненавидіти його. Нагадаю, що президентський рейтинг Пригожина місяць тому складав 9%, а це перш за все ті люди, які два роки тому з благоговінням дивилися на Путіна.

П'яте

Поки ми не розуміємо чи є в загашнику у команди Кірієнка (саме він відповідає за вибори) якісь неординарні ходи, щоб змінити цю ситуацію, але поки виглядає так, що цю тріщину Путіну не вдасться заліпити і найрадикальніше, ура-патріотичне крило виборців від нього почне відколюватися, шукаючи собі або нового героя, якого нема (і Гіркін ним апріорі не зможе знати). В перспективі ця тріщина, теоретично буде розширятися. Але поки маємо розуміти один важливий момент: ці найактивніші люди сучасного російського суспільства, які могли створювати вуличні історії при наявності лідера, без лідера стають не менш наляканими ніж ліберали. А тому, на цьому етапі влада програму мінімум вже виконала. А програма максимум відкладається на потім. І тут Кірієнко завжди зможе кивати на Шойгу, який провалюється війну.