Конфлікт на Петропавлівській Борщагівці: причини та наслідки для країни

Найпростіше було б написати: всі причетні до перекидання автобуса з азовцями мають бути строго покарані. Але це лише 50% справи.

1. Я багато раз говорив, що одна з наших головних проблем – відсутність політиків, які задають загальнонаціональний порядок денний. Точніше є лише дві інституції – антикорупціонери (в широкому розумінні), які монополізували право на визначення «хто є корупціонером» та президент, який задає внутрішню повістку через зовнішню діяльність.

Всі інші політичні і квазі політичні сили задають порядок денний виключно у власних бульбашках. А це, в свою чергу, веде до дуже серйозної сегментації та розшарування суспільства, адже ці бульбашки будують свою ідентичність перш за все на ворожості до інших.

2. У 2022 році у нас утворився певний горизонтальний пакт про те, що є добром, що злом, що можна, а що не можна. Протягом останнього року, як мені здається, відбувається дуже серйозна ерозія цього пакту. Він ще тримається, він доволі міцний, але він все більше роз'їдається.

3. Події в Петропавлівській Борщагівці мають всі ознаки організованого дійства (14-літній пацан, який перелазить через паркан частини, тут же підʼїздить «медсестра-стрімерша», а далі люди, які ненавидять ТЦК і мовчазно сприймають сзчшників відчувають свою безкарність.

І тут ми підходимо до головного: чому вони відчувають свою безкарність? З однієї сторони, бо вони в натовпі. З іншої, всі знають таксу в ТЦК і всі реформи не мають жодного результату. Багато хто знає про фіктивних лікарів, які за відповідну таксу відвезуть тебе на швидкій «на свободу» і т.д. І головне, всі вчора змогли побачити: Жан Новосельцєв, спокійно може стрімити про «будинок тортур» і йому нічого за це нема.

4. Якщо все це спростити: у 2022 році абсолютна більшість сказала: «я – це держава». У 2026 абсолютна більшість говорить: «я за Україну, але держава мені не дуже подобається». Тобто ми повертаємося до однієї з найбільших проблем країни: ми утворилися, як політична нація, але ми ніяк не можемо утворити консенсус з державою.

5. Повторюся, поки горизонтальний договір про те, що можна, а що не можна, відносно міцний. Але ми маємо катастрофічну проблему збільшення розриву і ворожнечі між сегментованими політичними бульбашками. Без загальнонаціонального діалогу – вийти з цієї кризи неможливо. Так само, як неможливо буде це зробити, якщо всі винні у вчорашній історії не будуть жорстко покарані.