Контрнаступ. Чому ЗСУ не поспішають

Багато з вас мабуть вже перевтомились з цим контрнаступом. То він ось-ось почнеться, а він не починається. То погода заважала, то техніки бракувало, то ще щось. Потрібно зрозуміти кілька важливих речей щодо контрнаступу:

Перше

Інформаційна ситуація навколо нагнітання є частиною війни. Ворог, який постійно думає куди ми вдаримо – виснажується. Він ганяє туди-сюди резерви. Постійно тримає в напруженні свої війська тощо. Надмірна нервозність призводить до помилкових рішень, що дуже вигідно нам. Звісно, що ці очікування і нас десь виснажують, але погодьтесь є різниця, коли чекаєш, що на тебе нападуть, і що ти це зробиш.

Друге

На кону дуже багато. Успіх чи не успіх нашого контрнаступу прямо впливають на нашу підтримку партнерами, і можливо на хід всієї війни. Тому краще «перебдіти» чим не досягнути успіху. Останні тижні пішло нове зрушення по західній допомозі тому, звісно, краще її дочекатись і показати більший результат. Нові ракети дальнього радіусу вже себе показали. Більше ППО – більше збережених життів і техніки. Так, це відкладає повноцінний наступ, але це точно посилює його.

Третє

Ворог не сидить без діла. Керовані авіабомби стали реальною проблемою для наших військ. Фактично, просування в Бахмуті стало можливим саме завдяки використанню цих бомб, які просто складують багатоповерхівки. Але з приходом нових систем ППО ця перевага буде нівельована.

Насправді контрнаступ вже йде кожний день. Виносяться склади і пункти управління ворога, наші хлопці змінюють позиції і наносять контрудари. Тому запасаємося терпіння. Не виключено, що будуть ще неприємні новини. Але міць ЗСУ росте з кожним днем, з кожною новою одиницею зброї. Згадуємо, як минулого року всі готувались до звільнення Херсону на початку осені, але звільнили Харківську. А тоді і Херсон.