Звільнення Буданова. Невже це правда?

Соцмережами прокотилася хвиля чуток про можливе звільнення голови Головного управління розвідки Міноборони Кирила Буданова. З точки зору логіки та здорового глузду таке рішення складно пояснити. Cумнівно, що відставка Буданова у розпал війни піде на користь ГУР і, зрештою, Україні.

Воєнна розвідка наразі є однією з найрезультативніших оборонних структур, яка діє на багатьох фронтах, причому часом – далеко за межами України. Тому звільнення Буданова, коли очолюване ним відомство перебуває на піку своєї форми та можливостей – це постріл у ногу.

Якщо подивитися на досягнення наших розвідників, особливо, в останні два роки, то можна згадати кілька десятків успішних операцій, спрямованих на послаблення потенціалу росіян. Йдеться як про тактичні операції на полі бою, так і стратегічне планування. Саме так Буданов бачить успішну сучасну війну з найвищими шансами на перемогу: не лише підвищувати власний потенціал, але й планомірно шкодити ворогу на різних фронтах. Звідси – удари по військовій промисловості Росії, критичних цілях та аеродромах, диверсії та кібератаки.

На всю Україну прогриміли дрони ГУР: наприклад, надводний безпілотник Magura-V5 – нічний кошмар росіян, на рахунку якого вже не один потоплений ворожий корабель. Дії наших розвідників в акваторії Чорного моря під час цієї війни, безперечно, увійдуть у підручники історії як найбільш успішні та дошкульні для ворога. Фактично Magura-V5 змінили баланс сил на користь України: завдяки прицільним ударам наших безпілотників російський чорноморський флот втратив мобільність і перестав бути ключовим елементом у стратегії економічної блокади України. Ну і, чесно кажучи, просто приємно спостерігати «плач Ярославни» росіян за своїми бойовими кораблями.

Саме завдяки безпілотникам нашої розвідки на нафтопереробних заводах у РФ регулярно палає, що завдає значної шкоди російській економіці та здатності утримувати військовий потенціал на стабільному рівні. «Бавовна» на російських НПЗ – частина масштабної стратегії перенесення бойових дій на територію РФ, на чому також постійно наголошує Кирило Буданов. Такі удари спрямовані не лише на ослаблення ворогів, але й на зосередження їхніх зусиль. А, значить, зменшення їхньої здатності до організованої оборони.

Варто згадати і зухвалі вилазки розвідників на анексований Крим – попри смертельну небезпеку та високі ризики. Сам Буданов неодноразово здійснював такі операції ще до призначення головою ГУР. І тепер під його головуванням такі несподівані і дошкульні для росіян висадки виконують найбільш підготовлені спецпідрозділи воєнної розвідки. Причому рівень майстерності та професіоналізму, який демонструють українські фахівці, співставний з найкращими спецслужбами світу.

Важлива частина роботи Головного управління розвідки – обмін полоненими. Не в останню чергу завдяки особистим контактам Кирила Буданова, який зумів налагодити дипломатичні зв’язки з міжнародними партнерами, ГУР вдалося здійснити 55 обмінів. Відео повернення наших захисників викликають такі сильні емоції, що недооцінювати цю частину діяльності розвідки складно.

Окремо варто зупинитися на кіберопераціях ГУР, завдяки яким було паралізовано ключові військові об’єкти та вебресурси, які забезпечують ведення війни. Наприклад, атаки на сервери Міністерства оборони РФ, дистанційне втручання, яке спровокувало збої у програмі управління російськими дронами та припинення діяльності російського розробника ядерних боєприпасів.

Географія діяльності та впливу ГУР не обмежується лише Україною та Росією. Як пам’ятаємо, наші спецпризначенці здатні діставати російських бойовиків та їхніх посіпак і в Африці, і на Близькому Сході. Фактично це рівень операцій, раніше доступний тільки ізраїльському Моссаду.

Українська розвідка стає глобальним гравцем, а нелінійна стратегія Буданова щодо послаблення ворога будь-якими доступними методами демонструє високу адаптивність та інноваційний підхід до ведення війни.

Це лише ті операції української воєнної розвідки, про які відомо. Про деякі з подвигів, можливо, не дізнаємося ніколи. І якщо скоро у російських військовослужбовців почнуть вибухати мобільні телефони або крадені мікрохвильовки – ГУР, звісно, до цього причетний не буде. Їхня діяльність мовчазна, зате результати – вельми красномовні.

Але набагато краще про роботу Буданова свідчать його побратими. У них не страх перед начальством або традиційний військовий вишкіл і субординація, а щира повага і захоплення.

ГУР працює з головою – в усіх сенсах.