Чому Пекін публічно відважив ляпаса Кремлю

Посол Фу Цун зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном та головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляйєн перед їхнім вильотом до Пекіна, що примітно саме по собі. Вже з цього випливає висновок, що його заява була адресована саме європейському істеблішменту, оскільки Пекін зацікавлений у європейських ринках збуту, а також доступу до новітніх технологій. РФ нічого такого і близько не може запропонувати.

Також Пекін може грати на тому, що з початком президентської кампанії в США Вашингтон менше приділятиме увагу європейським справам, що дозволить Пекіну наростити темп у просуванні власних економічних інтересів. І тому, зокрема, слід публічно дистанціюватися від токсичної Москви.

В іншому представник КНР у Євросоюзі не сказав нічого нового. КНР з 2014 року не визнає факт окупації Криму, створення різних «ДНР» та «ЛНР». Після 24 лютого 2022 року стало очевидним, що жодних союзницьких відносин між Пекіном і Москвою бути не може, особливо в ситуації, коли росіяни програють війну. Путінський режим цікавий великому китайському братові виключно як маріонетка, а також постачальник сировини. Жодної рівноправності в таких альянсах бути не може.

Китай не постачає РФ зброю. В американську та європейську пресу періодично просочується інформація, що ту чи іншу китайську компанію спіймали на постачаннях до РФ безпілотників чи пластин для бронежилетів, але нюанс у тому, що ми все це можемо купити у Китаю через умовний «Аліекспрес». Більше того, щойно така інформація вилазить назовні, фірми різко обривають контакти з російськими замовниками. Із підприємствами, які продавали росіянам пластини для бронежилетів, трапилося саме це.

Важливо мати на увазі, що Китай має великий досвід обходу західних санкцій, є напрацьовані механізми, які мають політичне прикриття. Саме так інший клієнт КНР – північнокорейський режим Кімів – оминає санкції США та ЄС. Аналогічно Китай знаходить способи підтримати військову хунту у М'янмі. Але коли мова заходить про інтереси Кремля, Пекін навіть не намагається робити й десяту частину того, що він робить для КНДР, забезпечуючи північнокорейським сателітам «коридор» з постачання підсанкційних товарів та обладнання.

Китайські дипломати в Москві говорять російським колегами так само, як і Фу Цун європейцям. Різниця лише у форматі подачі, але не по суті. Пекіну немає сенсу відкрито підтримувати Володимира Путіна у війні, яку той програє.

Кремлівський прес-секретар Дмитро Пєсков, реагуючи на слова Фу Цуна, відбувся загальними заявами, що, мовляв, слід виходити з підсумків нещодавньої зустрічі Сі Цзіньпіна і Володимира Путіна в Кремлі. У тому й річ, що візит голови Сі нічого не приніс російському керівництву. Навпаки, Путін сам нівелював результати зустрічі, декларуючи підготовку розміщення ядерної зброї в Білорусі, а також розпочавши «навчання» із залученням стратегічних ракетних комплексів «Ярс». У Кремлі розуміли, що Пекіну таке явно не сподобається через публічну позицію Сі Цзіньпіна через неприпустимість ядерної ескалації.

У результаті китайський посол у ЄС Фу Цун вкотре нагадав росіянам, що Китаю не вигідно йти на відкритий союз із невдалими ядерними шантажистами, політика яких лише призвела до розширення НАТО та посилення американського впливу на Європу.