Кожна нова війна у світі відвертатиме увагу від російської агресії проти України

Кожна нова війна – це трагедії, це людські смерті, це горе, але якщо ти дивишся на горе з екранів тб чи телефонів, тебе воно зачіпатиме більше, якщо воно «нове».

Чи є небезпека, що наша війна перетвориться для світу на ще одну «forgotten war», на забуту війну? Як це сталося з війною, що почалася у 2014-му – десь біля 2017-го? Так, ця небезпека є. Частково це вже стається. Хоч як дико це звучить після Бучі, Ізюма, Маріуполя, Бахмута.

У 2022-му нам говорити про свій біль було неймовірно боляче, і неймовірно складно – але водночас у чомусь просто. Ми говорили, як є. Нас слухали, бо ми говорили, як є.

У 2023-му це стає складніше.

У 2024-му буде ще складніше.

У 2025-му...

Тому нам завжди варто, на мою думку, ставити собі питання, чи правильно ми робимо те, що робимо.

Чи наші дії і слова збільшують підтримку України у світі чи зменшують.

Чи вони наближають нас до більших постачань зброї, довгострокових рішень на підтримку України, змін парадигм – чи ні.

Чи збільшуємо ми своїми діями, думками, висловлюваннями, кількість наших союзників – чи зменшуємо.

Чи робимо себе більш зрозумілими – чи менш зрозумілими.

Чи робимо так, щоб люди з далеких країн могли з нами ідентифікуватися емоційно та інтелектуально – чи навпаки, відчужуємо їх від себе.

Чи згуртовуємо свою власну спільноту, попри відмінності в ставленні до деяких питань – чи навпаки сіємо розбрат і фрагментацію.

Якщо ми критикуємо своїх друзів, партнерів, попутників – чи робимо ми це у спосіб, яких їх до нас наближає чи їх від нас віддаляє.

Чи говоримо ми розумом – а не лише емоцією та досвідом, хоч якими болючими вони є.

Чи можемо ми бути голосом для інших, хто страждає і бореться, а не лише голосом себе.

Чи маємо ми концепцію світу майбутнього, з якою можуть ідентифікуватися інші люди та спільноти.

Чи робимо ми просту вправу – поставити себе на місце інших і подивитися на себе очима інших.

Це все питання, які не матимуть однозначної відповіді. Але важливо, мені здається, щоб ми їх собі задавали.