Скандал з Андрієм Курковим. Критика вчинків не має бути війною на знищення своїх

Я не підтримую рішення Андрія Куркова взяти участь у дискусії з разом з Машею Ґессен.

Ми пам'ятаємо ситуацію, яка відбулася цього року на американському фестивалі. Тоді наші автори, Артем Чех, Ірина Цілик та Артем Чапай були поставлені в ситуацію, яка суперечила первинним домовленостям про відсутність російських подій на фестивалі. А потім, на жаль, після дій Ґессен, деякі публікації в американській пресі геть викривили ситуацію, показавши українських авторів «жорстокими« і знецінивши український голос. І, на жаль, наші відповіді лишилися в американській пресі поза увагою.

Український ПЕН тоді виступив повністю і цілковито разом з нашими авторами. Ми опублікували заяву про нашу позицію під час війни. Тези цієї заяви чинні сьогодні. Додаю її в коменті. І, чесно кажучи, я не розумію рішення пана Андрія все ж вступати в цю дискусію з Ґессен після всього, що сталося.

Водночас ми є демократичною організацією. Ми не вказуємо нашим учасникам та учасницям, що їм робити і чого не робити.

Це складна й болюча тема, і ті чи ті рішення тих чи тих людей завжди будуть наштовхуватися на критику. І ця критика має існувати. Я вважаю, що критика, яка прозвучала у пості Артема Чеха, є справедливою. Є чіткі певні наслідки від тих травневих подій.

Однак я би дуже просив нас усіх пам'ятати, що критика вчинків не має бути війною на знищення своїх.

У кожного є різні критерії «своїх» і «чужих», але сьогодні для нас дуже важливо не примножувати ворожості і ворогів. Очевидно, де наш справжній ворог, тому, мені здається, не можемо піддаватися спокусі примножувати цих ворогів всередині свого суспільства.

Я не підтримую цієї конкретної дії пана Андрія, я вважаю її дуже нечутливою до того досвіду, через який проходить країна, наші військові, наші автори - але водночас я бачу, що робота Андрія у світі на користь України є величезною. І про це важливо пам'ятати

Ми увійшли в складний період на міжнародній арені, який, можливо, не всі помітили. Підтримка і досі є великою, але ми дедалі більше стикаємося з байдужістю і навіть ворожістю. І не лише в «незахідному» світі – в західному світі теж. Серед наших партнерів теж.

Нам важливо, на мій погляд, обирати дії, які нас посилюють, а не послаблюють.

Тріщини в суспільстві неуникні під час війни, але, мені здається, ми маємо робити все можливе, щоб не дати цим тріщинам перетворитися у прірви.