Убивство доньки Дугіна – це попередження

Ціллю ФСБ був не Дугін, а саме його донька. Вбивство ідеолога рашизму нічого б не змінило у політиці Путіна. Тут не варто шукати логіки, або конструювати теорії змови.

Це попередження для всіх, хто хотів би розвернути курс рашистського титаніка. Отож бити треба навіть не по дальніх, а навпаки – по найближчих. Хотіли системну диктатуру? Отримайте терор і пандемію тваринного страху.

Тому путінські пропагандисти істерично задригали догори лапками після вбивства доньки Дугіна. Кожен з них чи їхні рідні – це наступна жертва режиму Путіна. А вибір жертви, про що пропагандисти прекрасно знають з курсу історії Росії, відбувається спонтанно. А то й – просто навмання: з профілактичною метою, так би мовити.

Путіну важливо, щоб страждали його соратники. Таким був Сталін, який угноював Сибір дружинами і дітьми своїх революційних друзів. А ті потім у сечі і лайні повзали у нього в ногах, цілували чоботи і вимолювали прощення для рідних. Це незмінна психопатологія російської влади.

Пишуть, що Дугін після смерті доньки зліг з інсультом. Моральне й інтелектуальне уродство тепер ще й загрожує фізичним каліцтвом.

Дугіну, при всій ненависті до Путіна за смерть доньки, треба буде згризти себе зсередини, перетворитися на грязь, геть втративши людську подобу. Бо йому необхідно привселюдно висловлювати ще більш всохопну любов до кривавого вождя, вбивці своєї доньки.

Одна надія для Дугіна, що трагедія і цей внутрішній конфлікт підведуть його до суїциду.