Військовий епідеміолог: Людина при Сovid-19 помирає в свідомості. Це найстрашніше

інтерв'ю
Сергій Кравченко - Військовий епідеміолог: Людина при Сovid-19 помирає в свідомості. Це найстрашніше
Сергій Кравченко

«Дані МОЗ необ'єктивні: щоденну статистику треба множити на 2,6»

Щоденні коронавірусні антирекорди в Україні врешті переконують найзапекліших скептиків у тому, що Сovid-19 – це все ж таки небезпечний вірус, а не світова змова. Брак ліжко-місць, відсутність ліків і з кожним днем все більші цифри інфікованих та померлих від коронавірусу.

Чого чекати далі? Що робити і хто винен? Про це в інтерв'ю «Главкому» розповів голова Національної медичної палати (громадська спілка), військовий епідеміолог Сергій Кравченко.

«Проти Степанова і Ляшка можна відкривати кримінальну справу»

Сергію, під час адаптивного карантину, коронавірус з кожним днем збирає все більший «врожай»: понад шість тисяч хворих за добу в Україні, 600 – за добу в Києві. Лікарні переповнені. Хто в цьому винен? Влада, яка ніяк не визначиться з ефективними заходами боротьби з вірусом, або люди, які втомилися від карантину і пандемії взагалі, і відверто нехтують усіма правилами профілактики?

Дані МОЗ не є об'єктивними. Щоденна статистика формується на кількості лабораторно підтверджених випадків. І такою ж вона була навесні і влітку. Хворих і заразних, які не зверталися в лабораторії ніхто не рахує. Тому, щоденну статистику треба множити на 2,6 (це хворі, які не зверталися до лікаря і вже інфіковані, але поки без симптомів), тоді отримаємо більш-менш реальну карантину числа хворих на коронавірус в Україні.

З початку епідемії не було ніяких плато, не було хвилеподібних сплесків. З весни фіксували слабоінтенсивне, але зростання захворюваності. І з самого початку епідеміологи попереджали владу, пояснювали, що кількість хворих буде прив'язана до сезонних погодних умов. Але ні Кабмін, ні парламент, ні МОЗ не ставили перед собою завдання перервати ланцюг поширення, обираючи за першочергове – лікувати людей. Тобто МОЗ спочатку вибрав неправильну тактику. Крім того, в робочій групі з боротьби з коронавірусом немає жодного лікаря-епідеміолога.

В Україні катастрофічний дефіцит лікарів-епідеміологів. На 150 тисяч населення маємо одного епідеміолога. Це говорить тільки про те, що країна просто не в змозі виконати умови адаптивного карантину.

Сподіватися на владу теж не варто. Згадаймо (ексміністра охорони здоров’я) Скалецьку, яка запевняла, що коронавірус – це звичайний грип. Ємець, її наступник. Замість профілактичних заходів, робив акцент на закупівлях. Відкати – справа куди цікавіша, аніж профілактика. Нинішні: Максим Степанов, хоч і має медичну освіту, лікарем ні дня не працював. Перерва в 25 років позбавляє його будь-якої медичної кваліфікації; Віктор Ляшко – лікар гігієни праці. Тобто його обов'язки – подавати господарське мило трудящим.

Показовий випадок – спалах Сovid у гуртожитку, що трапився навесні у Вишневому, під Києвом. Хворого з діагностованим коронавірусом відправили на амбулаторне лікування за свій рахунок. А людина живе в гуртожитку. Таким чином лікарі створили штучне вогнище інфекції. І вже за цей факт проти Степанова і Ляшка можна відкривати кримінальну справу за ст 325, частина 2 ККУ. Тому що вони не потурбувалися створити список розумних правил для ізоляції хворих.

Нам нарешті час зрозуміти – треба не міністрів охорони здоров'я міняти, а того, хто їх призначає.

Прогнози про сім-вісім тисяч хворих на добу – це правда?

25 жовтня всі підуть на вибори. Насправді, вибір робитимуть не виборці. Вибір буде у медиків: серед усіх хворих вибирати тих, хто ще має шанс на життя. Тому що у ті дні ми будемо фіксувати по 10-12 тисяч хворих на добу.

«З усіх пацієнтів під ШВЛ виживають лише 12%, так що цей апарат не завжди порятунок»

Як можна виправити або хоча б трохи змінити ситуацію?

Коронавірус – це чума XXI століття. І насправді нас чекає катастрофа. У нас немає ліків і немає профілактики. Мобільні шпиталі, пристосовані під них приміщення або навіть надувні модулі, – це порожні спроби показати боротьбу з пандемією. Шпиталь – це, перш за все, працівники, а не технічна і медикаментозна база. Працівники, які виконують конкретне завдання. З самого початку пандемії я пропонував уряду організувати мобільні госпіталі для шпиталізації пацієнтів з легкою формою. Але, замість запобігти і зупинити ланцюг поширення, влада зосередилася на способах лікування.

Додаткові місця в лікарнях нічого не дадуть. В Україні всього 270 727 ліжко-місць. Із них тільки 13 тисяч придатні для пацієнтів з особливо важкою і небезпечною інфекцією, які потребують методів неінвазивної оксигенації – ліжко з кисневою магістраллю, по якій подається дихальна суміш, або ліжко, забезпечене кисневим концентратором. Тобто такі, до яких можна приєднати апарати ШВЛ. І, щоб ви розуміли, з усіх пацієнтів під ШВЛ виживають лише 12%, так що і цей апарат не завжди порятунок.

Жорсткий локдаун – це повне руйнування економіки, тотальне безробіття і зубожіння населення. Але це єдиний інструмент, іншого в арсеналі для боротьби з «ковідом» немає.

Є проект РНБО про те, що після проведення місцевих виборів через 10-15 днів по всій країні будуть введені заходи жорсткого карантину. Як довго триватиме карантин, невідомо.

Що б ви сказали скептикам з масками на підборідді, котрі досі переконані, що коронавірус – це світова змова, а не смертельний вірус?

Вони – бовдури. Вони не бачили, як помирають пацієнти з коронавірусом. Цей кошмар переслідував би їх до кінця життя.

Група коронавірусів має 50 видів. З них сім видів – патогенні, чотири – викликають застуду і кишкові розлади. Три – особливо важкі і небезпечні інфекції. Легені під їх впливом втрачають еластичність і не виконують свою функцію. М'які тканини западають настільки, що між ребрами можна всунути палець.

Сам коронавірус має чотири стадії: легку, середньої тяжкості, важку і критичну, при якій у пацієнта падає сатурація. На середній основне завдання – наситити легені киснем. При критичній – підключають апарат ЕКМА. Це щось на зразок штучної легені. Доба перебування під таким апаратом коштує три тисячі євро на добу. Але все одно це квиток в один кінець.

Знаєте, що найстрашніше? Людина помирає в свідомості. Вона задихається, залишаючись у свідомості. При коронавірусі, гострому респіраторному захворюванні виникають психічні розлади. Смерть настільки важка, що люди не витримують. Хтось йде на самогубство. А хтось в лікарні вночі знімає кисневу маску, щоб швидше вмерти.

Тому антисептики, чисті руки, дистанція і захисні маски – це прості речі, які працюють.

Христина Ломенко, «Главком»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Військовий епідеміолог: Людина при Сovid-19 помирає в свідомості. Це найстрашніше