Стріляють, душать і бʼють струмом: як росіяни у вʼязницях катують викрадених українців

З початку повномасштабного вторгнення Росія викрала кілька тисяч мирних українців: волонтерів, журналістів, колишніх військовослужбовців та чиновників. Їх вивезли з окупованих територій і тепер ховають у російських СІЗО та колоніях. Статусу військовополонених у них немає, адвокатів і близьких до них не пускають, зв'язатися з ними в більшості випадків неможливо.

Навіть ті, кому вдалося вибратися із в'язниці, іноді не знають, за що їх формально затримували і чому вирішили відпустити.

Лише у сімферопольських ізоляторах на території анексованого Криму нині утримують понад сотню цивільних заручників (так їх називають правозахисники). Розслідування «Медузи» зʼясувало, що насправді коїться у вʼязниці.

Знущання й катування

Ув'язнений Олександр Тарасов розповів про 9 травня 2022 року в сімферопольському СІЗО № 1, тоді російські спецназівці придумали новий вид знущань і запитували: «Яке сьогодні свято? Свято яке сьогодні? А твій дід воював? Відповідай!».

Якою б не була відповідь, кожен із співкамерників отримував удар електрошокером: «У вас, фашистів, діди у трунах перевертаються».

За кілька годин спецназ влаштував у камері ще одну перевірку: озброєні шокерами бійці зайшли всередину. Співкамерника Тарасова, Сергія Деревенського, спецназівці називали бійцем «Правого сектора»: його вдарили шокером і зажадали, щоб він виконав радянську пісню «День Перемоги».

До затримання у березні 2022 року Тарасов влаштовував у Херсоні мітинги проти російської окупації. Його співкамерники – українські активісти та волонтери, які допомагали ЗСУ, заарештовані на територіях, які Росія захопила на початку війни.

Кожен у камері пройшов через тортури. Мешканцю Голої Пристані Микиті Чеботарю стріляли з пневматики по ногах – і змушували власноруч виколупувати з тіла свинцеві кулі, що застрягли. Херсонця Олександра Геращенка били струмом. Новокахівця Сергія Цигіпу з ізолятора возили до будівлі ФСБ у Сімферополі і душили.

Самого Тарасова після затримання катували у підвалі адміністрації Херсона (де на той момент вже облаштувались російські війська). Йому прикріпили електроди до мочок вух і пустили струм, вимагаючи назвати решту організаторів протестів. Оперативники ФСБ, як стверджує Тарасов, називали цю процедуру «дзвінок Зеленському».

Крім того, на допитах співробітники ФСБ часто відразу починали із загроз сексуального характеру або могли погрожувати вояжем до Луганська, де не скасована смертна кара.

Ізолятор у Сімферополі

У сімферопольському СІЗО №1 легко загубитися. Ізолятор розташований у справжній тюремній фортеці, зведеній у XIX столітті. Тарасов згадує її як «середньовічну темницю»: «Тебе ведуть нескінченними заплутаними коридорами, відкриваючи ґрати за ґратами... Ще й із мішком на голові».

Захоплених в Україні цивільних заручників – саме так правозахисники називають громадян, яких Росія утримує в СІЗО, не звинувачуючи і не надаючи їм статусу військовополонених, – селили в спецблоці (розташованому на третьому поверсі жіночого корпусу, він стоїть окремо від інших). 

Точна кількість українців, яких утримує Росія, офіційно не вважаючи ні військовополоненими, ні злочинцями, невідома. 17 березня 2022 року, коли Тарасов із Цигіпою лише прибули до СІЗО № 1, їх «зустрічала ціла делегація» співробітників ізолятора: двоє українців стали першими цивільними заручниками у Сімферополі. 

Ув'язнені сімферопольського СІЗО пам'ятають дзижчання шокера і як пахне повітря після його застосування.

«Щось не сподобалося – удар. Нас перетворювали на зацькованих тварин, – каже Олександр Тарасов. – Доводили до такого стану, що ми під час загальних перевірок прислухалися, чи б'ють вони за стінкою шокером, чи не б'ють. У мене від одного звуку м'язи власними силами починали скорочуватися».

«Вони нас ненавиділи лише за те, що ми їхні війська (на початку вторгнення – ред.) не зустріли хлібом-сіллю, – згадує Тарасов. – Тебе б'ють по ногах, ставлять на розтяжку: «Росія – світло цивілізації та порятунок людства».

У жовтні 2022 року весь «український» спецблок СІЗО № 1, зокрема й Олександра Тарасова, перевели до СІЗО № 2, яке щойно відкрилося, також розташоване в Сімферополі (воно знаходиться на території виправної колонії № 1, але повністю відокремлено від неї). 

У камерах СІЗО №2 цілодобово горить штучне світло. Радіоточка періодично включає правила внутрішнього розпорядку і російський гімн — настільки голосно, що російський адвокат Еміль Курбедінов, який живе за три км від ізолятора й намагається допомогти українським заручникам, іноді чує його з вікна. Ув'язненим забороняють сидіти або лежати на своїх нарах з шостої ранку і до відбою.

Ув'язнені іноземці

У стінах СІЗО в заручниках не лиш українці: наприклад, кримські татарини, білоруси й навіть іспанець та француз.

Наприкінці березня 2022-го наглядачі розбудили Олександра Тарасова та Сергія Цигіпу серед ночі. Росіяни прийшли до них у камеру з дивним питанням: чи знає хтось іспанську? «Сергій володіє португальською, — розповідає Олександр. – Його попросили піти і заспокоїти іспанця, щойно привезеного з Херсона».

Новим  заручником виявився Маріано Гарсія Калатаюд – пенсіонер з Іспанії, який з 2014 року живе в Україні. Незважаючи на кілька років, проведених в Україні, чоловік не знав ні української, ні російської, тож його постійно били шокером за те, що він не розумів команд наглядачів. 

Своє 75-річчя Калатаюд зустрів уже у СІЗО №2: у чоловіка проблеми з серцем, але в ізоляторі у нього відібрали ліки. 

У 2014 році Калатаюд переїхав до України, щоб розвозити гуманітарну допомогу до дитбудинків, які опинилися близько до передової на сході країни.

«Він називав Путіна  – «володар війни»; його аж трясло від цієї несправедливості. Він працював у мерії міста Валенсії, але вже вийшов на пенсію і приїхав на своєму рівні виправляти ситуацію», – розповіла цивільна дружина іспанця.

На початку вторгнення окупантів у Херсон чоловік поводився дуже сміливо: викрикував патріотичні гасла й погрожував росіянам.

Та Калатаюд не єдиний іноземець, який опинився у сімферопольських СІЗО. На початку листопада 2022-го громадянин Франції Андреас Блазеяк вирушив з Альошок, міста-супутника Херсона, до Криму, щоб звідти виїхати до Німеччини до дружини-українки, яка втекла з країни одразу після вторгнення. Але на одному з блокпостів його затримали співробітники ФСБ.

Жодних звинувачень Блазеяку не пред'явили, проте він провів у СІЗО 68 днів. Вийшовши на волю 10 січня 2023-го, Блазеяк поїхав до Німеччини.

Декілька місяців у тому ж ізоляторі № 1 провів і громадянин Білорусі Алесь Малярчук, який приїхав в Україну на заробітки. До сімферопольського ізолятора його везли з мішком на голові.

Зауважимо, що заручників із України утримують не лише в Криму, а й у регіонах країни-агресорки.