Трагедія в Умані: пронизливі історії мешканців зруйнованого будинку
Через ворожий ракетний удар загинули 23 людини, шість із них – діти
Окупанти завдали по Україні масованого ракетного удару в ніч проти 28 квітня: унаслідок атаки російська ракета влучила у багатоповерхівку в місті Умань на Черкащині. Повністю знищено під’їзд – 27 квартир, у яких проживали люди.
Як повідомив голова Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець, через ракетний удар загинули 23 людини, шість із них – діти, ще дві жінки вважаються безвісти зниклими. Команда видання «18000» відвідала місце військового злочину й розповіла історії постраждалих.
«О 4:03 спрацював додаток «Повітряна тривога», о 4:20 перша ракета впала на складські приміщення, спалахнула сильна пожежа, тому що там зберігали побутову техніку та хімію. О 4:30 друга ракета прилетіла у будинок навпроти мого», – пригадує мешканка сусіднього будинку Ірина Кузьменко.
За її словами, до приїзду рятувальників люди самотужки почали розбирати завали: «Потім хлопці почали кричати, що не можна бути так близько біля обвалу, люди відбігли і пошкоджена частина будинку склалася, як картонна коробка».
На місці трагедії досі відчувається сильний запах диму, вітер розвіює попіл двором, у будинках навколо – вибиті шибки. Сюди досі приносять іграшки та квіти, на знак скорботи за загиблими.
Окупанти поцілили у багатоповерхівку, що розташована на вулиці Комарова. За словами місцевих, цей будинок збудували на початку 90-тих років. Російська ракета влучила у кутові квартири будинку зі сторони входу в під’їзд, усі вони майже повністю знищені, а на їхньому місці прірва та згарище.
Частина будинку моментально обвалилася і дітки замовкли
Квартири та кімнати, вікна яких виходять на протилежну сторону, дивом уціліли. Серед них і квартира Володимира і Уляни Гаврилових, що розташована на восьмому поверсі. Їхня донька Ольга Рябошапка розповідає:
«Ми прокинулися від шуму літаків. Пролунало два вибухи: спочатку один, пізніше інший. Ми побоялися телефонувати батькам, щоб не турбувати їх. Але нам подзвонили знайомі і сказали, що влучили у район, де живуть батьки. Я стала дзвонити татові, він відповів: «З нами все нормально, але під нами все горить».
За кілька хвилин до п’ятої жінка приїхала на місце події, де вже працювала ДСНС.
«До під’їзду підійти ми не змогли, тому що тут все було засипано уламками, обійшли будинок з іншого боку, на балконі побачили батьків і тітку. Через під’їзд вийти на вулицю вони не могли, бо за їхніми вхідними дверима було провалля і пожежа», – згадує пані Ольга.
Рятувальники піднялися драбиною на балкон і висадили її батьків у вікно. Таким чином, працівники ДСНС евакуювали літніх людей через балкон із восьмого поверху.
У сусідній квартирі, яка межувала через стіну з оселею Гаврилових, вціліла лише одна кімната, у якій ночувало подружжя з найменшою дитиною, їх вдалося врятувати. Двоє їхніх старших дітей, які спали у коридорі, загинули.
Над квартирою Гаврилових, на девʼятому поверсі, розташована оселя подружжя Макаренків.
«Я була у квартирі з чоловіком, ми спали. Прокинулися від вибуху, у квартирі навпроти почали дуже кричати діти. Перша моя думка – бігти їх рятувати, але одна з плит впала і завалила нам двері, ми штовхали і не могли їх відчинити. Я чула, що вони відчинили свої двері, але за ними не було підлоги, їм не було куди виходити і двері зачинилися. Діти кричали ще кілька хвилин, потім найбільш постраждала частина будинку моментально обвалилася і дітки замовкли. З ними у квартирі перебували ще четверо людей – ціла сім’я. Усі вони загинули», – розповіла мешканка.
У момент російського удару надворі було ще темно, у будинку зникло світло, здійнялася пожежа, дим почав заповнювати квартири, згадує Ванда Макаренко:
«Ми ніяк не могли вийти з квартири. Я подзвонила у 102. Екстрені служби приїхали достатньо швидко. Рятувальники евакуювали нас через балкон, ми схопили з собою лише документи. Внизу вже працювали лікарі та психологи. Рятувальники надзвичайно обережно розбирали завали. Усе, що знаходили, віддавали людям. Диму було так багато, що ми стояли знизу і не могли тут дихати».
Вона додає, що років зо три тому через війну, розв’язану Росією в Україні, у цю багатоповерхівку переїхала сім’я з Луганської області. Унаслідок ракетного удару вони втратили двох дітей.
Побачив небо й зрозумів, що квартири немає
Вікна квартири голови ОСББ Геннадія Товстоноса виходять до під’їзду: тієї ночі він був удома разом з дружиною.
«Від вибуху мене підкинуло на ліжку. Я одразу наступив на уламок скла, пробив ногу. Дружина в цей момент бігала і кричала, що прилетіло у наш будинок. Я сказав їй заспокоїтися і попросив дати мені марлю. Намагався зупинити кров і лише під час цього я зрозумів, що у наш будинок влучила ракета».
У цей момент Геннадію Товстоносу подзвонив сусід Роман, якого не було в домі під час вибуху. Він запитував, що з його дружиною і півторарічним сином.
«Усе було охоплене полум’ям, двері викрутило вибуховою хвилею. Я гукав: «Альона, Альона, Альона», потім я побачив небо і зрозумів, що їхньої квартири немає. Я чув, що кричали іще люди, тому побіг наверх. Побачив, що там все завалено плитами і ніхто не може вийти», – пригадав Товстонос.
Пельмені врятували життя
Один із мешканців будинку, який жив на першому поверсі, прокинувся о 4:20 та пішов варити пельмені – це врятувало йому життя. Крім кухні від його квартири нічого не залишилося, на іншу частину помешкання обвалилися всі пошкоджені оселі. Усе, що залишилося від кімнат, зі сторони, де стався обвал – це обривки шпалер на внутрішній стіні, розкиданий одяг та чорна куртка, що повисла на залізних дротах, немов привид.
Власникам зруйнованих квартир обіцяють, що протягом півтора тижня має бути ухвалено рішення щодо подальшої експлуатації будинку.
«Я здивований, що цей будинок взагалі таке витримав, на сходинковому майданчику, наприклад, я не бачив зрушень чи зміщень. Якщо б багатоповерхівку відновили, то думаю, що я би жив тут. Після того, що сталося, вже нічого не страшно. Ми будемо добиватися, щоб усе зробили якісно», – говорить чоловік.
Але є і ті, хто не хоче більше мешкати у цьому домі: «Більше нізащо тут не житиму, – говорить одна із жінок, стоячи під зруйнованим під’їздом».
Нині для мешканців цієї багатоповерхівки міська влада пропонує соціальне житло, таке ж, як і для внутрішньо переміщених осіб.
Пошуково-рятувальна операція в Умані тривала 35 годин. По завершенню розбору завалів мешканці будинку хотіли потрапити у свої оселі, щоб узяти речі. Спочатку заходили по двоє осіб максимум у супроводі працівника ДСНС та поліцейського, це фіксували на бодікамеру. Тих, до чиєї квартири можна потрапити лише через балкон, піднімали за допомогою спецтехніки.
Зараз кожній сім’ї по черзі виділяють по 40 хвилин для того, щоб винести речі з своєї квартири. Люди виносять, що вціліло: побутову техніку, стільці, портрети.
Нагадаємо, що в Умані попрощалися зі вбитими Росією дітьми (відео).
Шестирічний Михайлик не стримав сліз під час панахиди за його 11-річною сестрою Софією та 17-річним братом Кирилом, які загинули під час ворожого ракетного удару по багатоповерхівці – хлопчик плаче під час похорону сестри й брата, які загинули в Умані: щемливе фото. Сім‘я – переселенці з Луганщини ще з 2014 року. Переїхали на Черкащину, рятуючись від російської агресії в їхній рідній області. Батьки з молодшим сином були в іншій кімнаті квартири і їм вдалося врятуватися.
Коментарі — 0