Пертурбації торкнулися понад 50% уряду. Але прем’єр на місці
В Офісу президента нарешті дійшли руки до великого кадрового «перезавантаження» уряду. Розмови про відставку найбільш довгограючого прем’єр-міністра в історії України Дениса Шмигаля, від якого начебто «втомився президент», та заміни його на «вундеркинда» Юлію Свириденко з Мінекономіки, так і лишилися чутками, які поширювали окремі ЗМІ. Утім, як і обіцяв голова монобільшості Давид Арахамія, пертурбації таки торкнулися понад 50% уряду.
Верховну Раду, яка має освячувати зміни в уряді (а потім контролювати його роботу), при цьому традиційно ставили перед факом. «Станом на вівторок Давид не називав нам жодних прізвищ та міністерств, бо розклад там по кілька разів змінювався, – зізнався «Главкому» співрозмовник з керівництва фракції «Слуга народу». Причому до останнього не був зрозумілий формат змін, окрім того, що про відставку прем’єра, яка б запустила процес розпуску всього уряду, не йшлося.
У результаті рядові депутати дізналася прізвища тих, хто подав заяви про відставку, ближче до вечора вівторка з «фейсбуку» спікера Руслана Стефанчука. Він виклав копії заяв міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олександра Камишіна, міністра юстиції Дениса Малюськи і міністра захисту довкілля та природних ресурсів Руслана Стрільця. Також своє крісло забажав звільнити голова Фонду держмайна Віталій Коваль.
Розстріл Малюськи
У кожного з вищеназваних міністрів своя кар’єрна історія в Кабміні. Урядовий довгожитель Денис Малюська, що очолює Мін’юст понад п’ять років, сам кілька разів поривався на вихід, але на Банковій його відпускати не поспішали. Зокрема, й через те, що не було остаточного розуміння, що робити з ключовим міністерством надалі. Нарешті, коли справа дійшла до розгляду великого кадрового пакету, бажання Малюськи задовільнили, а міністерство очолить інший «безсмертний» урядовець – віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.
Як можна логічно припускати, Мін’юст за керівництва Стефанішиної зробить акцент на євроінтеграційному напрямку роботи. Принаймні президент натякнув, що за юридичну, і політичну роботу щодо підготовки майбутньої угоди щодо членства в ЄС, тепер буде персональна відповідальність.
Що точно можна сказати: навряд чи застібнута на всі гудзики Стефанішина стане автором неоднозначних дописів та джерелом мемів як екстравагантний Малюська. Прощальний акорд Малюськи у «фейсбуці» був у його дусі: «Вранці понеділка штірліца ведуть на розстріл. «Тиждень починається погано», – подумав Штірліц. А якщо серйозно, то на цей раз, на відміну від попередніх 100500, усе серйозно».
«Еколог» Руслан Стрілець, який працював міністром захисту довкілля та природних ресурсів з квітня 2022 року (до цього майже пів року керував міністерством в статусі «в.о.»), не міг похвалитися такою публічністю, як колега з Мін’юсту. Власне, прізвище Стрілець багато хто згадав, лише коли той подав заяву про відставку. У кулуарах ходять розмови, що до Стрільця були негласні претензії з приводу корупційних оборудок в міністерстві, але про жодні відкриті справи з цього приводу не чути.
Голова парламентського комітету з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко вважає, що деякі зауваження, які лунали на адресу міністра в сесійній залі, були абсолютно необґрунтованими.
«Наприклад, йому дорікали, що реформа управління відходами пішла кудись не в той бік, – каже Бондаренко. – Так, були складнощі, але станом на зараз вже є біля 50 ліцензіатів до різних видів небезпечних відходів, тобто процес рухається, як і реформи надрокористування, промислового забруднення. Казали, що його ніхто не бачив в залі – це теж неправда, міністр доволі часто приходив на години уряду і відповідав на питання, урядові законопроєкти представляв. Просто реформи складно рухаються, і нечасто в залі з’являються законопроєкти щодо довкілля».
Голова комітету визнає, що в сфері природокористування, як і в будь-якій сировинній, є корупційні ризики, але наполягає, що міністр до них точно причетний не був: «Якщо ж є порушення в центральних органах виконавчої влади – то їхніх керівників призначає не міністр, а уряд».
Наступницею Стрільця в уряді бачать заступницю міністра енергетики Світлану Грінчук. Вона вже працювала в Міністерстві навколишнього середовища в 2016 році, коли очолювала Департамент з питань зміни клімату та захисту озонового шару. На посаді радниці колишнього прем’єра Олексія Гончарука Грінчук займалася питаннями охорони навколишнього середовища і зміни клімату.
Голова екологічного комітету Олег Бондаренко каже, що про кандидатуру потенційної міністерки дізнався з телеграм-каналів. «Пані Грінчук я знаю ще з 2019 року. Вона у мене навіть в телефоні підписана до цього часу, як «помічниця Гончарука», яка заходила з приводу енергетичних питань, пов’язаних з довкіллям. Я доволі високо оцінюю її діяльність у енергетиці та кліматі, як двох споріднених сферах. Давайте все-таки будемо її вважати більше не енергетичним фахівцем, а кліматичним».
До Олександра Камишіна, який відповідав в уряді, зокрема, за оборонну промисловість, претензій не було, але його вирішено перевести на підсилення Офісу президента, який нині став кадровим донором оновленого уряду. Камишін має посісти посаду радника президента зі стратегічних галузей, але це той випадок, коли важлива не назва, а якою буде її практичне наповнення. Тим більше що на Банковій виникла «стратегічна пробоїна» – у приватний бізнес повертається (принаймні, так каже) одіозний заступник голови Офісу Ростислав Шурма, який курував весь економічний блок. На прощання він відзвітував про свої здобутки в Офісі президента, але запам’ятався він далеко не цими досягненнями.
Шурму свого часу пророчили навіть у прем’єри, але негативний шлейф навколо бізнес-оборудок на окупованих територіях його сімейства та, м’яко кажучи, насторожене ставлення до «ефективного менеджера» західних партнерів призвели до ось такого завершення його каденції на держслужбі. Стійкість позицій Шурми до цього часу пояснювали бажанням Володимира Зеленського віддати в надійні руки економічний напрямок, яким у президента просто нема часу та бажання займатися. Тепер цю роль на Банковій з певними нюансами у функціоналі має грати Камишін.
Замість Камишіна у Мінстратпром Верховна Рада буде в четвер призначати Германа Сметаніна – колишнього директора таких відомих оборонних підприємств як харківський «Завод імені Малишева» та Харківський бронетанковий завод.
Не «в нікуди» написав заяву і голова Фонду держмайна Віталій Коваль, призначений лише у листопаді минулого року. Йому запропонували посаду міністра аграрної політики та продовольства, яка ще в квітні осиротіла після скандальної відставки Миколи Сольського. Обов’язки міністра весь цей час виконував Тарас Висоцький, але він, як і Сольський, ходить під кримінальною справою, що не кращим чином позначалося на його перспективах позбавитися префікса «в.о.». За колишнім головою Рівненської обладміністрації Ковалем, який до свого політичного життя займався агробізнесом, такого тягаря нема.
Фанати Верещук
Утім, звільнити Коваля з першого разу Верховна Рада не змогла – не вистачило одного голосу. Виною тому – саботаж «групи Павлюка» в «Слузі народу», яка веде власні торги за ласе агроміністерство. Але в четвер відбудеться «дубль два» – комітет з економічної політики вже зареєстрував нову постанову про звільнення Коваля з Фонду держмайна.
Після того, як Стефанчук озвучив прізвища першої четвірки на звільнення, далі пішло кучніше: з’явилися заяви двох віцепрем'єрок – Ольги Стефанішиної та Ірини Верещук, яка також очолює Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Про Стефанішину згадано вище у контексті ротації глави Мін’юсту. Звільнення євроінтеграційної віцепрем’єрки, яке насправді є переводом на іншу посаду, парламент провів без затримок. «Маю запевнення від голови уряду, що ця посада (віцепрем’єра з питань євроінтеграції) не залишиться незаповненою. Будуть внесені пропозиції щодо її заповнення найближчим часом», – запевнила Стефанішина нардепів з євроінтеграційного комітету.
А от з Верещук, як і з Ковалем, виникли проблеми – за її відставку набралося лише 214 голосів. У віцепрем’єрки-міністерки збереглися особисті теплі стосунки з депутатами – зокрема, з членами міжфракційного об’єднання «ВПО», які проігнорували голосування.
На відміну від багатьох інших фігурантів кадрової хвилі, Верещук писала заяву явно не з власної волі. В Офісі президента давно думали над тим, що робити з міністерством з питань ТОТ, яке з початком великої війни багато в чому втратило свою актуальність. Але сама Верещук не бажала нікуди йти, тож цей орган фактично тримали для працевлаштування вірної президентської соратниці. За словами співрозмовників у «Слузі народу», Верещук, яка раніше дуже захоплювалася піаром (можна згадати хоча б її яскраву кампанію в мери Києва), різко збавила спілкування з пресою якраз через те, аби зайвий раз не дратувати своєю активністю Офіс президента.
Питання реформування сфери, якою опікувалася Верещук, таки назріло в контексті довгоочікуваного розподілу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури на дві частини – Мінінфраструктури та Міністерство розвитку громад та територій (Мінрегіон). Власне, плани розділити колись спаяне міністерство-монстр були анонсовані ще після конфліктної відставки у травні його тодішнього очільника Олександра Кубракова, але до втілення цих планів руки ніяк не доходили.
Не дійшло до розділення міністерств і зараз, але воно точно має відбутися в найближчому майбутньому. Поки ж об’єднане міністерство очолить нинішній заступник голови Офісу президента Олексій Кулеба, який опікується на Банковій регіональною політикою.
Згодом, коли з’явиться окремий Мінрегіон, до нього планується доєднати Мінреінтеграції, яке зараз очолює Верещук. Її вже наполегливо попросили перейти до Офісу президента займатися соціальною політикою.
«Це логічно, бо Мінреінтеграції, по суті, нічим відмінним від Мінрегіону не займається, окрім того, що опікується тимчасово окупованим територіями, – впевнений заступник голови парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталій Безгін («Слуга народу»). – Взагалі Мінреінтеграції за обсягом повноважень – це максимум один заступник та один департамент в структурі Мінрегіону».
Драма Кулеби. Дмитра
Ще одна інтрига, яка триває, – доля міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Його заява на звільнення з’явилася пізніше за інші – зранку середи, а до її розгляду на сьогоднішньому пленарному засіданні справа так і не дійшла. Вочевидь, головуючий просто побачив, що в залі, що спорожнів, не вистачить голосів – союзники влади від колишньої ОПЗЖ розбіглися святкувати день народження Григорія Суркіса. А у самого Кулеби виявилося багато симпатиків у монобільшості. А деякі – як колишній голова комітету з закордонних справ Богдан Яременко – відкрито висловилися проти його відставки. Утім, думка голови Офісу президента Андрія Єрмака, який, за чутками, особисто наполягав на відставці міністра, переважила.
«Чесно кажучи, варто було б запросити пояснень, що саме не влаштовувало, у тих, хто ухвалював таке рішення і змусив Діму написати заяву, – каже в розмові з «Главкомом» один з діючих послів. – Все-таки він був одним з небагатьох, з ким спілкувалися з довірою наші іноземні партнери. Так, були певні невдалі речі на кшталт висловлювання про лопати, якими українці будуть воювати, але він – чудовий стратег, хоч і недопрацював багато кадрових питань в міністерстві, заохочування дипломатів. Йому просто не пощастило бути міністром в чотири найважчих роки незалежності, хоча не знаю, хто б краще впорався. А те, що голова Офісу був чимось в ньому незадоволений – так він завжди незадоволений. Якихось причин для відставки, крім особистих ревнощів з боку голови Офісу, я просто не бачу».
Наступним міністром має стати його нині перший заступник Андрій Сибіга, який був заздалегідь переведений на цю посаду з Офісу президента, як тоді і казали «по душу Кулеби». Але ця рокіровка чекала на свій час. Сибіга – кадровий дипломат, п’ять років працював надзвичайним і повноважним послом в Туреччині. З його мінусів джерела в дипломатичних колах називають досить слабке як для дипломата володіння англійською.
Також Рада в четвер має заповнити вакансії в міністерствах, якими протягом довгого часу керували виконувачі обов’язків. Керувати Міністерством культури та інформаційної політики відправляють ще одного дипломата – ексзаступника міністра закордонних справ та нинішнього заступника керівника Офісу президента Миколу Точицького.
«Президент на засіданні фракції пояснював, чому на міністерство шукали саме дипломата, – розповідає заступниця голови фракції «Слуга народу»
Євгенія Кравчук. – Точинський займався культурною дипломатією, а Україну якраз треба відкривати світу через культуру та комунікацію. Крім того, в нього є різний досвід н а управлінських посадах посла і в МЗС».
Матвія Бідного з виконувача обов’язків міністра молоді та спорту зроблять повноцінним міністром.
А от «тимчасового» голову Міністерства у справах ветеранів Олександра Порхуна замінить чинна заступниця міністра оборони Наталія Калмикова. У біографії Калмикової – кількарічна робота в благодійному фонді «Повернися живим» та керівництво Українським ветеранським фондом. У Міноборони зоною її відповідальності був соціальний розвиток.
Увечері в середу фракція «Слуга народу» на засіданні, на яке завітав президент, остаточно затвердила список кадрових побажань. Через те, що в середу не вдалося звільнити з попередніх посад кількох кандидатів, ранок четверга для депутатів розпочнеться не з комітетів, які мають розглянути подання на призначення нових міністрів, а з повторної спроби звільнити тих, кого не вдалося з першого разу. Після цього буде пауза в засіданні, під час якої комітети розглянуть кандидатури нових міністрів і тільки після цього має відбутися голосування за конкретні прізвища. Звільняти виконувачів обов’язків парламенту непотрібно – це робить особисто прем’єр.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0