Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    «Дядько-наставник». Навіщо повернувся Хорошковський?

    влада і бізнес
    • Павло Вуєць
    • Розсилка
    Валерій Хорошковський - «Дядько-наставник». Навіщо повернувся Хорошковський?
    Валерій Хорошковський

    Після обрання нового президента до України повертаються діячі епохи Януковича

    Ще півроку тому про повернення членів команди Януковича, які у 2014-му покидали країну услід за своїм шефом, ніхто і не думав. Але часи змінюються. І навіть дуже динамічно.   

    І якщо найбільш одіозні фігури епохи четвертого президента (на кшталт Олександра Клименка, Сергія Арбузова, Сергія Курченка, чи Миколи Азарова) поки не ризикують цього робити через заведені на них впровадження, а от деякі промацують грунт. Так, нещодавно в ЗМІ спливла інформація про приліт з Австрії колишнього міністра фінансів часів Віктора Федоровича Юрія Колобова. Все більше часу в Україні проводить Андрій Портнов, який став «фронтменом» боротьби з Петром Порошенком. А Андрій Клюєв взагалі хотів балотуватись на одному з округів Донбасу.

    Та дехто із «позаколишніх» вже на повну розвернув свою діяльність. До цих «декого» можна віднести і Валерія Хорошковського, якого все частіше бачать в Україні і який ніби навіть має кабінет в Офісі президента. Хоча, справедливості заради, Валерія івановича важко напряму назвати «людиною з команди Януковича». Так, він працював в його уряді, в СБУ та уряді при його президентстві, але в 2012-му звільнився з Кабміну зі скандалом і вимушений був від гріха подалі покинути країну, попутно позбавившись телеканалу «Інтер». Хоча і образ «жертви режиму» йому ліпити було б занадто.

    Щодо функціоналу Хорошковського, який він може виконувати для президента Зеленського, можна тільки гадати. Валерій Іванович ким тільки не працював на держслужбі.

    Так, в 2002 році його було призначено міністром економіки та європейської інтеграції в Кабміні Віктора Януковича, де він в свої 33 роки був наймолодшим міністром. Наприкінці 2003 року Хорошковський подав у відставку через неприязні відносини з тодішнім першим віце-прем’єром Миколою Азаровим.

    Знову з’явився він на політичному небосхилі в грудні 2006-го, коли Віктор Ющенко запропонував йому посаду першого заступника секретаря РНБО. За рік після того, як був створений Кабмін на чолі з Юлією Тимошенко, Хорошковський призначається головою Державної фіскальної служби. Але скандалить з Юлією Володимирівною через те, що в конфлікті між НАК «Нафтогазом» та сумнозвісною компанією Дмитра Фірташа «Росукренерго» стає на бік останньої. Згодом Ющенко кинув талановитого на всі руки Хорошковського на новий напрямок – зробив його першим заступником голови Служби безпеки.

    Після президентських виборів 2010-го новий президент Віктор Янукович підвищує Хорошковського до голови СБУ. В лютому 2012-го його повертають до Кабміну вже на посаду міністра фінансів, але буквально за місяць знімають з неї і призначають першим віце-прем’єром. Посада ця здалася амбіційному Хорошковському суто ритуальною, до того ж його шефом був остогидлий йому Азаров і в кінці року він подав заяву про відставку формально через незгоду з перепризначенням Миколи Яновича прем’єром. Хоча в Кабміні зіронізували, що Хорошковський і так в цей момент знаходився у відставці і знав, що його фігури не буде в складі майбутнього уряду.

    З тих пір Хорошковський останнього разу з’явився на радарах в 2014-му, коли несподівано потрапив до першої п’ятірки партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна», але після її провалу на виборах знову повернувся до Лазурного узбережжя Франції та лондонських берегів Темзи, де проживав з 2012 року. І от нове повернення та включення в гру. Чим же може бути цікавий доволі досвідчений в державних справах бізнесмен новій владі, яка декларує ставку на нові обличчя? І які інтереси в Україні зараз у самого Хорошковського?

    Знайомство з Зеленським

    Зеленський та Хорошковський добре знайомий по спільній роботі, причому перший був підлеглим останнього. В 2005 році бізнесмен після дуже заплутаної історії, в якій переплелися інтереси дуже різних осіб, отримав контроль над телеканалом «Інтер», на якому почало виходити шоу «Вечірній квартал». Співробітництво «кварталівців» з керівництвом каналу стало таким тісним, що в 2010-му Зеленський був призначений генеральним продюсером «Інтеру», посади на каналі отримали також співзасновники «Кварталу» брати Шефіри. Втім в серпні 2012-го ця команда покинула «Інтер». Зеленський наостанок відрапортував, що за період його головування канал став першим за усіма аудиторіями, і тепер «Студія Квартал-95» зосередиться на творчому і виробничому процесах. Він також пообіцяв, що група «Інтер» залишиться пріоритетним партнером «Кварталу» і згодом… оголосив про початок співробітництва с головним конкурентом «Інтера» – каналом «1+1», де хвацький колектив мешкає досі. Нібито Ігор Коломойський запропонував «Кварталу» більш привабливу фінансову пропозицію.



    Але, як бачимо, до смертельної образи між сторонами це не призвело. Під час виборчої кампанії Зеленського ходили чутки, що Хорошковський є в числі її спонсорів. Проте той же Сергій Шефір називав їх «маренням сивої кобили» і запевняв, що після уходу з «Інтера» «кварталівська» команда припинила спілкування з колишнім власником каналу. 

    Повернувся за «Інтером»?

    Вплив на «Інтер» Хорошковський втратив, коли гримнув дверима і пішов з уряду. Канал затиснули податковими перевірками, і політик-бізнесмен був змушений продати дуже ласий для багатьох актив Дмитру Фірташу. При цьому до цієї купівлі Фірташ готувався давно – у нього був опціон на викуп 50 % групи «Інтер» до 2010 року, який він так і не використав. В лютому 2013 року прес-служба «Інтера» звітувала про продаж 100 % акцій медіагрупи Inter Mediа Group Ltd, виходячи з оціночної вартості $2,5 млрд, компанії Group DF Media Limited. До групи входив не тільки «Інтер», а в тому числі частина каналів (К1, К2), які Хорошковський сам свого часу купив у Фірташа. Хорошковський неохоче коментує, чи цей продаж відбувся під загрозою втратити цінний актив взагалі безкоштовно.

    Проте згідно з інформацією, розміщеною на сайті телеканалу, бізнесмен досі лишається співвласником «Інтера», опосередковано володіючи 45 % акцій. Решта – у  Фірташа, нардепа Сергія Льовочкіна та вдови засновника телеканалу Світлани Плужникової. Угода передачі акцій Хорошковським не закрита досі – суму, яку Фірташ винен колишньому господарю каналу, оцінюють в кілька сотень мільйонів доларів.

    Раніше з’являлась інформація, що угода прописана таким чином, що в разі несплати вчасно Фірташем його долі Хорошковський просто отримає всі акції назад. Мабуть, не все так просто, але Валерій Іванович вочевидь використовує цю історію для підняття власних ставок. Задля повернення телеканалу він намагався свого часу заручитися допомогою Петра Порошенка і продовжує свою лінію вже за нового президента. Тим більше, що команда Зеленського оголосила війну ЗМІ, які входять в орбіту Віктора Медведчука та його «Опозиційної платформи «За життя». Враховуючи, що Фірташ і Льовочкін є зараз ситуативними партнерами Медведчука, «Інтер» теж можна відносити до цієї когорти. З тією різницею, що «Інтер» хоч і значно поступається за рейтингами лідерам – «Україні» і «плюсам», але точно популярніше, ніж всі три інформканали з колекції Медведчука разом взяті. Зеленський же, який зізнається, що досі не навчився легко переживати критику, зацікавлений в лояльності однієї з головних «кнопок».

    Хорошковський чудово обізнаний в використанні медіа як політичної дубинки – він полюбляв особисто дзвонити редакторам ток-шоу «Інтера» під час ефірів та розповідати, яких гостей треба «заткнути». Телеканал регулярно влаштовував «мочилово» ворогам свого господаря – діставалось і Азарову, і Тимошенко. Під час виборчої кампанії-2010 канал відверто підтримував Віктора Януковича, що його тодішній власник згодом конвертував в посаду голови СБУ.

    Сам Хорошковський заперечує, що впливав на інформаційну політику каналу, але роль власника розуміє досить специфічно: «На щастя чи на нещастя, менеджери завжди розуміють, чого хоче власник. Ви можете нічого не говорити, але все ж таки... Я не можу сказати, що там була включена явна пропагандистська машина, це відтінки, які грають ключову і базову роль». При цьому Хорошковський визнає, що невірно ставився до телебачення як бізнесу та припустився багатьох помилок, перетворивши колись прибутковий актив в дотаційний.

    Калейдоскоп інтересів

    Псування крові нинішнім фактичним власникам «Інтера» – не єдина мета Хорошковського. За даними екс-нардепа Сергія Лещенка, він пропонує себе як комунікатора на російському та американському напрямках та намагається хоча б частково відновити вплив на СБУ. Ще одним пріоритетом поверненця називають добре відому йому митницю, де за нової влади привільно почуває себе колишній помічник Ігоря Калєтніка чернівчанин Ілля Павлюк.

    Може бути цікавим Хорошковському і банківський сектор – він володів свого часу «Укрсоцбанком», який згодом продав Віктору Пінчуку, та вів перемовини щодо купівлі проблемної «доньки» російського «Сбербанку». Зараз подейкують про його інтерес до Ощадбанку. Поява цих чуток співпала з нещодавнім блокуванням Нацбанком призначення незалежних членів наглядової ради банку. Реальною причиною їхньої дискваліфікації називають продовження радою повноважень голови правління Ощадбанку Андрія Пишного на п’ять років, що обурило НБУ, який вимагає проведення конкурсу. Пишний – ставленик минулої влади, близький соратник Арсенія Яценюка, тож його фігура на чолі державного банку викликає алергію у багатьох з влади нової.

    Щодо зв’язків Хорошковського в Росії, то в 2005–2006 роках він очолював там холдинг «Євраз груп», куди його запросили давні бізнес-партнери Олександр Абрамов та Олександр Фролов. Власне, саме для росіянина Абрамова він спочатку і вів перемовини щодо купівлі «Інтера», але росіянин нібито в останній момент відмовився і український бізнесмен оформив цей «прибутковий і перспективний актив» на себе. Джерелом для оплати такої непересічної покупки, за його словами, став продаж власної частини акцій «Євразу». Також Хорошковський свого часу був глибоко посвячений в російсько-українську газову схему з використанням фірташевської фірми-прокладки «Росукренерго».

    «В нього дуже добрі кінці в Москві, які виводять на самий верх, – впевнений політтехнолог Андрій Золотарьов. – Вони склались, коли він працював і в бізнесі, і в уряді, і на чолі СБУ. Російський напрямок він ніколи не кидав. Це ще більш актуально, коли постає питання обнуління монополії Медведчука на комунікацію з Москвою. В Кремлі же теж іде «боротьба веж».

    На думку ж політолога Володимира Фесенка, ключові виклики, які Хорошковський має допомогти опанувати новій владі, – внутрішні. 

    «Наскільки я знаю, повернувся він за запрошенням самого президента, який нібито попросив його допомогти новому уряду, де домінують недосвідчені новачки, – каже Фесенко. – На роль такого собі дядьки-наставника. Також були прохання, аби він допоміг припинити різноманітні схеми, виведення грошей з бюджету, аби митниця стала давати більше грошей. Поки Хорошковський нібито не дав явної згоди і розбирається з ситуацією – він готовий допомогти, але має отримати інструменти впливу. І який статус буде у Хорошковського – поки незрозуміло, в тому числі, для нього самого».

    Павло Вуєць, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ