Життя без світла, тепла, води і туалету. Досвід виживання у багатоповерхівці Чернігова

У Чернігові місцеві мешканці цієї весни опинилися заблоковані в місті без світла, води і тепла. Тож їм довелося виживати абсолютно без комунікацій. Як давали собі раду у місті, яке рашисти взяли в облогу, у розмові з «Главкомом» розповіла волонтерка із Чернігова Ірина Тимофєєва.

«У перші дні Чернігів обстріляли, пошкодили інфраструктуру. Тоді її ще відновили, і вдруге теж. Втретє пошкодження були такого масштабу, що ніхто нічого вже не лагодив, тим паче обстріли не припинялися. Довелося виживати без комунікацій, – згадує Ірина Тимофєєва. – А коли ми говоримо «без комунікацій» – це означає, що вдома не стало навіть туалету, бо не було чим змити. За кілька днів вода стала найціннішим ресурсом. Тоді ще на вулиці було -10 і температура у квартирах дуже швидко опустилася майже до нуля. Ти стоїш посеред кімнати, розумієш, що треба буде щось спалити, щоби зігріватися, і твої цінності міняються. Вже не думаєш про вартість норкової шуби, ти її розглядаєш як спальний мішок. Вивертаєш її хутром усередину, загортаєшся і спиш…»

Порадившись, сусіди вирішили, що гуртом спатимуть у підвалі (і безпечніше, і легше прогріти одне приміщення), ділитимуться ліками та їжею, допомагатимуть теробороні.

«Ми були відрізані від усього. Ще у перші дні часткової облоги, коли до нас проривалися волонтери, ми почали ділити речі і продукти на дві частини: перша – те, що піде військовим у тероборону. Їжа, ліки, і спальники – собі ми їх ніколи не лишали, – розповідає Тимофєєва. – Одразу зрозуміли, що вижити поодинці не зможемо. Обговорили, що у кого є: запаси харчів, медикаменти, акумуляторні батареї у машинах, спирт, дрова, тирса тощо. Вирішували, де розвести багаття, що готувати їсти. Їжа, до речі, теж була спільною. Усі витягли на вулицю мангали, казани. А сусіди, які виїжджали з міста, давали нам ключі від своїх квартир, щоби позабирали те, що залишилося у їхніх холодильниках. Щоправда, багато різноманітної їжі було тільки у перший тиждень, потім довелося переходити на локшину швидкого приготування і сухарі. До речі, їх ми почали сушити одразу після перших «підвальних зборів» – навіть не мали ілюзій, що вони не знадобляться. А от м’яса було багато, бо жителі приватних будинків одразу почали різати худобу».

Крім того, склали список квартир, де залишилися самотні літні люди, їм сусіди приносили ліки і їжу, приготовану на багатті. А в останні тижні облоги – воду і сухарі.

«Ми доволі швидко навчилися чистити зуби, витрачаючи на весь процес 30 мл води. Місяць не мили голову, мріяли лишень про те, щоби у волоссі щось не завелося. Воду пили вже й технічну. У таких умовах швидко повилазили різні захворювання. Спочатку у дітей, але й дорослі недовго протрималися: розболілися зуби, почалися висипання на шкірі, – розповідає Ірина Тимофєєва. – І хоч у дворі я була «мініаптекою» із серйозними запасами медикаментів, за тиждень вони закінчилися. Тут зауважу, що коли тобі щось валиться на голову, обстріли не припиняються, адреналін дуже рятує ситуацію. Загострення болячок не проявляються, бо адреналін мобілізує і підтримує організм. Тому перші два тижні у нас всі, хто похворів, вилікувалися».

Нагадаємо, із досвіду чернігівців, коли постійно мерзнеш, важливо хоча б спати у теплі. Для цього можна і треба використовувати все, що є у шафі. Також жінка радить створити великий запас свічок, сірників, запальничок, ліхтариків (бажано налобних, тоді руки лишаються вільними). Купіть павербанки і кількадесят батарейок до кожного приладу.

А от на випадок блекауту одним з найцінніших предметів, придбаних сусідами вскладчину, в умовах відсутності каналізації стане біотуалет. Відносно невеликий та недорогий обійдеться приблизно у 30 тис. грн. Поставити його можна буде як у дворі будинку, так і у підвалі. Бувають і домашні варіанти: туалетне відро (до 1000 грн) або портативний біотуалет (5-8 тис. грн).