Як відрізнити токсичні стосунки від здорових: психолог дав іструкцію

Військовий психолог, блогер, ветеран АТО, а нині заступник командира інженерно-саперної роти з морально-психологічного забезпечення групи інженерного забезпечення 67 ОМБр Андрій Козінчук розповів «Главкому» про те, як зберегти стосунки під час війни.

За його словами, розмови про те, що жінка має дочекатися свого воїна з фронту – величезна маніпуляція. «Нагадаю ще раз, що у стосунках беруть участь дві людини. І якщо одна людина з цих стосунків випадає через будь-яку причину: хворобу, війну, комп’ютерні ігри чи алкоголізм, то ці стосунки руйнуються. І жінка, так само, як і чоловік, мають право припиняти стосунки навіть під час війни», – підкреслив Козінчук.

Військовий додав, що стосунки мають бути екологічними і додавати життєвої енергії. А якщо від стосунків погіршується настрій, немає часу на себе, все валиться з рук, то вони є токсичними.

«Є ще невидимі стосунки – це коли потяг є, але нема партнера в них. Це, як правило, після 10 років шлюбу буває, коли все у стосунках стає звичкою. Важливо усвідомити, що іноді токсичними стосунки можуть бути лише для одного партнера, а для іншого вони цілком екологічні. Наприклад, коли чоловік аб’юзер, то він постійно звинувачує свою жінку у всьому, знецінює її діяльність, не мотивує її до розвитку, а каже: «та на яку роботу ти підеш, якщо ти дурна! Сиди вже вдома, борщі вари з котлетами». Для нього це екологічні стосунки, бо він подавляє її прагнення, проявляє силу, своє, як йому здається, піклування. А для неї це однозначно токсичні стосунки», – розповідає Козінчук.

Для того, щоб зробити стосунки екологічними, має бути спілкування між партнерами. За словами експерта, мова йдеться не тільки про вечерю, політику, наступ ЗСУ, а і про обговорення стосунків з батьками, якісь емоції чи враження.

«Я кажу про певні базові речі. Наприклад, як ми будемо вчиняти, якщо хтось із нас захворіє, або якщо ми вирішили народжувати дитину, хто буде виховувати, якщо ми розлучимося. Тобто є якісь речі, які ми можемо передбачити, бо вони очевидні. У стосунках великим мистецтвом є уміння проговорювати свою невдоволеність партнером, не вдаючись до насильства. Це ключ до розв’язання багатьох проблем. Тобто ми навчилися якось проявляти любов: купити Kinder surprise, квітку. А от правильно проявляти невдоволення не навчилися», – зазначив військовий.

Андрій Козінчук підкреслив, що нерідко на війну йдуть одружені чоловіки, або ті, які були тривалий час у стосунках. У багатьох спостерігався есканізм (втеча від дійсності, втрата реальності) – вони не йшли на війну, а тікали від сім’ї, некоханої дружини або партнерки.

«Піти на війну добровольцем – це дуже важке рішення. У нього є зовнішня мотивація – я йду захищати рідну землю, і є внутрішня мотивація – я так задовбався жити з цією мегерою, що мені легше піти на війну. Особливо це стосується тих, у кого вже був досвід участі у бойових діях», – додав експерт.

Він зазначив, що війні багато хлопців побачили, що таке справжня сім’я, на прикладі бойового колективу. Вони усвідомили, що раніше незнайомі люди, які зараз служать поряд із ними, допомагають більше, ніж їхні родичі це робили вдома – це тому, що рівень небезпеки та стресу на порядок вищий, ніж удома.