Їзда без прав і правил. Як рятуватись від велосипедів, гіробордів, сігвеїв і моноколіс на тротуарах

3 червня у всьому світі вперше відзначають Всесвітній день велосипеда. Його запроваджено ООН 12 квітня 2018 року за ініціативою американського професора соціології Лешека Сібільського та його студентів, які проводили медіакампанію #WorldBicycleDay.  ООН закликає міжнародну спільноту популяризувати користь велосипеда, сприяти різноманітним велопробігам, а також формувати в суспільству культуру їзди на велосипеді.

Переваги використання велосипеда очевидні: дбайливе ставлення до навколишнього середовища, здоровий спосіб життя власника. Однак в Україні навіть у використанні цього екологічно чистого виду транспорту є зворотна сторона медалі. Через відсутність інфраструктури велосипедисти часто самі наражаються на небезпеку - виїжджають не дороги з інтенсивним рухом, а останнім часом і самі становлять небезпеку, коли перебираються на тротуари, що заборонено. Слідом за ними пішохідні зони також окупували й власники гіроскутерів, моноколіс і гіробордів. Вони не зважають на правила дорожнього руху, бо для них цих правил досі не існує.

Визначення таких понять, як моноколесо, електросамокат, гіроскутер правила дорожнього руху не містять. Тому зараз, щоб хоч якось зрозуміти, як регулюється використання цих новітніх транспортних засобів, потрібно розбиратися із їхньою потужністю. Сігвей і гіроборд можна віднести до категорії А1 (мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. сантиметрів і електродвигун потужністю до 4 кВт). Якщо потужність електродвигуна таких транспортних засобів перевищує 3 кВт, вони належать до механічних транспортних засобів. Електросамокати з потужністю електродвигуна від 3 до 4 кВт уже прирівнюється до мопедів. Утім, щоб керувати мопедом, потрібно отримати водійські права, тоді як від власників електросамокатів цього не вимагають. Їм достатньо мати при собі документ на транспортний засіб, де зазначено потужність електродвигуна. А от моноколеса не підпадають під жодну категорію транспортних засобів. Виходить, що людина на ньому – пішохід?

Небезпека, яку ніхто не усвідомлює

Попри всю зовнішню прогресивність, портативний транспорт не надто добре вписується у сучасну дорожню ситуацію в Україні. На проїжджій частині власник гіроскутера, сігвея або електросамоката ризикує потрапити під колеса авто, а на тротуарі становить небезпеку вже для пішоходів.

Через нещасні випадки такі транспортні засоби вже почали забороняти у багатьох країнах. За використання гіробордів і сігвеїв в центрі міст штрафують у Нідерландах і Чехії. Деякі міста США теж вирішили ввести обмеження. Частина європейських міст заборонили рух гіроскутерів в громадських місцях. Окрім того, за кордоном на них не можна виїжджати на дорогу.

Правила дорожнього руху в Україні застарілі і їх потрібно міняти, врахувавши інтереси усіх учасників руху. Щоб зрозуміти, які зміни необхідні, «Главком» поспілкувався з активістами, що переймаються цією проблемою: головою громадської організації Traffic Challenge Ольгою Дробишевою та велоактивістом, членом ГО «Київ – Велосипедне Місто» Богданом Бур’яненком.

В Україні у 2018 році в ДТП щоденно гинули в середньому 9 людей. Звісно, винуватцями і жертвами переважно ставали водії автомобілів. Як змінився дорожній рух з появою нових транспортних засобів?

Ольга Дробишева: Законодавство, інфраструктура і освіта – три основні складові, які могли б максимально покращити ситуацію зі смертністю та травматизмом на дорозі майже до мінімальної кількості.

По-перше, у нашому законодавстві багато чого є, але воно не працює. Тож законодавство варто змінити, з точки зору повноважень поліції щодо контролю за певними учасниками дорожнього руху, і тоді воно стане ефективним.

По-друге, це обов’язкова освіта для всіх, хто виїжджає на дорогу. І взагалі в рамках шкільної освіти варто мати системний предмет про безпеку на дорозі. Тому що дороги зараз інші, ніж 50 років тому, а освіта така ж, як 50 років тому. Тоді діти, які їздять на самокатах, на електроскутерах і всіх цих нових засобах пересування, будуть уважніші на дорозі. І до себе, і до інших. Бо вони небезпечні і для себе, оскільки не знають правил і їздять. Вони небезпечні і для водіїв, коли виїздять на дорогу для автомобілів, і для пішоходів, бо вони їздять по тротуарах.

По-третє, потрібна інфраструктура. Це є наріжним каменем. Популяризується еко, вело, фан, електротранспорт, однак підґрунтя для того, щоб ці люди виїжджали на дороги, немає. Навіть у столиці України велодоріжки зроблені лише деінде. Тому велосипедисти їздять по тротуарах і порушують законодавство. Але якби законодавство працювало і зупиняло їх, то гостріше постало б питання «зробіть нам де їздити» і, мабуть, місцеві органи влади таки б зробили вже нормальну велоінфраструктуру».

Ольга Дробищева пропонує запровадити в школах спеціальний предмет про безпеку на дорозі

Богдан Бур’яненко: Дуже багато моїх знайомих велосипедистів їздять по тротуарах. І я їх розумію, тому що їм безпечніше їздити тротуарно-пішохідними доріжками, ніж дорогами загального користування. І якщо вони їдуть повільно, 15-20 км/год, то не несуть загрози, можуть швидко побачити пішохода, повернути праворуч-ліворуч і уникнути будь-якої конфліктної або аварійної ситуації.

Як зробити поїздку безпечною і для велосипедистів, і інших учасників руху?

Богдан Бур’яненко: Велосипедистам потрібно мати одяг зі світловідбивальними елементами. Це дуже важливо, особливо у темну пору, тому що не всі вулиці гарно освітлюються, і головна небезпека для велосипедистів – машина, у якої включені фари. Також, за правилами, велосипедисти мають носити шоломи.

Головне правило – це дотримуватися правил дорожнього руху, рухатися в крайній правій смузі. Добре, що в Києві є смуги для руху громадського транспорту, в яких дозволено рух велосипедистам, там комфортніше їздити. Є численні знаки, є розмітка, і водії громадського транспорту в курсі, що поруч можуть рухатися велосипедисти. Також ми розробили спеціальні буклети і брошури. Передали їх поліції, і тепер вона їх сама друкує і під час спілкування з школярами роздає. Бо важливо, щоб діти-велосипедисти знали ці правила.

Ольга Дробишева: Основний елемент у практиці боротьби з небезпекою на дорозі - розмежування швидкісних потоків. Так, наприклад, з’явилися тротуари і дороги. Люди рухаються зі швидкістю 3,5 км/год, якщо біжать – 10 км/год, а велосипед чи інший транспортний засіб їздить зі швидкістю 20-25 км/год, автомобіль має їздити по місту зі швидкістю до 50 км/год. Ось ці різниці у швидкості і призводять до зіткнень і травмувань, навіть якщо всі учасники процесу знають ПДР.

А щодо засобів, які рухаються зі швидкістю 10-25 км/год і які можна об’єднати під однією категорією «безмоторні або електромоторні моно- чи двоколісні транспортні засоби», усі вони мають їздити разом з велосипедами по спеціальних велосмугах. Тому що вони приблизно в одному швидкісному режимі.

Оцініть детальніше ситуацію з велоінфраструктурою у нашій країні.

Богдан Бур’яненко: Існує кілька типів велосипедної інфраструктури. Ідеальна – це двостороння велодоріжка двосторонньої вулиці. Згідно з  державними будівельними нормами (ДБН), які набрали чинності з серпня-вересня 2018 року, всі вулиці, які мають шість смуг руху, тобто по три смуги руху в кожному напряму, після ремонту чи реконструкції повинні мати велодоріжки з обох сторін, мінімум по два метри. І є велосмуги, які розміщуються безпосередньо на проїжджій частині і відокремлюються лише розміткою. І може бути спеціальна буферна зона. Велосмуги – це напевно, найоптимальніший варіант для Києва.

Богдан Бур’яненко нагадує про дотримання ПДР, а також про необхідність одягу з світловідбиваючими елементами" width="720" height="541" itemprop="image" />Велоактивіст Богдан Бур’яненко нагадує про дотримання ПДР, а також про необхідність одягу з світловідбиваючими елементами

Які зміни спостерігаються у цьому питанні? Чи є підтримка зі сторони влади?

Богдан Бур’яненко: Зараз проектується веломаршрут «Соломянка-Центр», там будуть і велосипедні доріжки, і велосмуги. На вул. Академіка Заболотного буде двостороння велодоріжка, але з однієї сторони магістралі. Однак вона зроблена якісно, з асфальтобетону (це комфортніше для велосипедистів) і відокремлена від пішохідної частини. У деяких частинах є буферна зона до 0,5 м між двосторонньою велодоріжкою і пішохідною зоною.  Також планується велодоріжка на проспекті Академіка Паладіна, по вул. Академіка Туполєва, вздовж Набережного шосе – від Поштової площі до моста Патона. Має початися робота на проспекті Героїв Сталінграду на Оболоні. Починається ремонт вулиць Комарова і Борщагівської, де мають бути велодоріжки з обох сторін. Це плани на найближчий рік – початок наступного.

Ольга Дробишева: Насправді дуже багато людей не знають, коли закидають депутатам чи президенту ці запитання. У нас люди звикли звертатися до якихось недосяжних посадовців і тому не отримують результату. А є така чудова річ як децентралізація. Всі дороги, чорні точки, місця скупчення ДТП – це відповідальність місцевих органів влади. Просто треба, щоб люди пішли до своїх обранців, яких вони призначають на посади в сільські ради, мерії, і просто на них тиснули. Тільки тоді все вирішиться.

По суті, потрібна інфраструктура робиться дуже швидко. Це не мости або дороги будувати. Це просто правильне планування зон, розділення смуг руху. Велосипедистам потрібно лише десь близько 1 м від дороги. Іноді це можна виділити на тротуарі, іноді на самій дорозі, залежно від планування окремого міста. І це буде метр, потрібний для руху цих людей на двох чи одному колесі, які рухаються зі швидкістю від 10 до 25 км/год».

Координаторка ГО «Асоціація велосипедистів Києва» Марія Шененко зараз перебуває у Вільнюсі, де насолоджується їздою на електроскутері. У литовських правилах електроскутерів немає, тому  їздять скрізь: і на дорогах, і на тротуарах, і на велодоріжках.

«Але взаємоповага – наше все, і за кілька годин спостережень за містом я не помітила жодного інциденту зі скутерами або велосипедами, водії дуже чемні, пішоходи – терплячі», – пише Марія на своїй сторінці у Facebook. 

Враховуючи те, що кількість гіробордів, електросамокатів і моноколіс поступово збільшується, питання участі в дорожньому русі цих електротранспортних засобів потрібно терміново врегульовувати на законодавчому рівні. Необхідність змін очевидна, але що відбувається насправді?

Законотворці не бачать проблеми і Закон України про «Про дорожній рух» змінювати не збираються.

«У нас такі законопроекти (що врегулюють права та обов’язки осіб, які використовують для пересування нові електричні засоби руху – «Главком») на розгляді не знаходяться. Поки що ця проблема не досліджувалась в комітеті, як така, що потребує правового регулювання на рівні закону», – повідомила «Главкому» керівник секретаріату Комітету з питань транспорту Верховної Ради Наталія Пушкаренко. Чиновниця говорить, що внесення змін до правил дорожнього руху – компетенція Кабінету міністрів, який може вирішити питання на рівні постанови.

Державне агентство автомобільних доріг України також не ініціювало жодних змін до ПДР.

Зростання кількості електротранспорту на проїжджій частині мало б цікавити і правоохоронців. За попередньою інформацією, патрульна поліція якраз займається розробкою правил використання сігвеїв і гіроскутерів. Правда, процес цей затягнувся.

«Наразі триває робота з врегулювання нормативно-правових аспектів щодо використання на вулично-дорожній мережі новітніх засобів пересування», – заявляв у липні минулого року перший заступник начальника департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький. «Главком» спрямував запит до Департаменту патрульної поліції, щоб з’ясувати, чи є якісь зрушення, однак відповідь нічим не здивувала: «Наразі триває робота з врегулювання…».

Водночас громадські активісти пропонують створити окрему категорію для нового електротранспорту, прописавши правила дорожнього руху залежно від швидкостей або об’ємів двигунів. Також доцільним є практика введення певного виду прав для таких водіїв. І лише потім їх можна буде контролювати і штрафувати за порушення.

Активісти також зазначають, що вже було проведено низку круглих столів та інших заходів, ініційованих Мінрегіоном, де висловлювалися пропозиції щодо змін правил дорожнього руху з урахуванням нового типу транспортних засобів і запровадження нової категорії, такої як «індивідуальні електричні засоби руху». Однак наразі не відомо, коли чекати конкретних змін.

Приклади велосипедного безладу, що коїться в Україні, демонструє Єдиний державний реєстр судових рішень:

У разі виклику патрульної поліції (102), за їзду на тротуарі велосипедистів-порушників штрафують всього на 85 грн.

Як діяти, якщо ви бачите порушника на велосипеді на тротуарі?

1. Сфотографуйте порушника під час їзди або зніміть його на відео. Поліції потрібні докази.
2. Затримайте велосипедиста.
3. Телефонуйте 102, вказавши адресу інциденту, своє ім’я і номер телефону,  чекайте на приїзд патруля.
4. Патрульна поліція складає протокол і штрафує порушника.

Навіть якщо не вдалося затримати велосипедиста, за наявності відповідних фото- і відеодоказів, є шанс, що його знайдуть. Далі з вами зв’яжуться за номером телефону і складуть протокол.

У разі відсутності потерпілих і тілесних ушкоджень, порушника чекає адмінвідповідальність. Якщо ж велосипедист збиває людину на тротуарі і її шпиталізують – це вже кримінальна справа.

Юлія Козлова, для «Главкома»