Пройшов пекло Авдіївки, відновлювався після важкого поранення. Згадаймо Миколу Ярмолюка
З початком повномасштабного вторгнення Микола Ярмолюк не залишився осторонь – його знову призвали на службу
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Ярмолюка.
22 березня Миколу Ярмолюка госпіталізували через внутрішню кровотечу, 26 березня він раптово помер у лікарні. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Костопільську міську раду.
Микола Ярмолюк народився 28 лютого 1986 року у Малому Мидську на Костопільщині. Його шлях воїна розпочався ще у 2014 році, коли він став учасником АТО. Після демобілізації у 2016 році чоловік повернувся до цивільного життя в рідне село, працював на різних роботах. Певний час жив на Одещині, де одружився, у пари народилася донька, але згодом подружжя розлучилося.
З початком повномасштабного вторгнення Микола не залишився осторонь – як досвідченого учасника бойових дій його знову призвали на службу. У березні 2022 року в складі 110-ї окремої механізованої бригади він виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Луганщини та Донеччини, пройшов пекло Авдіївки.
Саме в Авдіївці 19 травня 2022 року солдат Микола Ярмолюк отримав важке поранення стегна. Почалася тривала боротьба за здоров’я: лікарня імені Мечникова у Дніпрі, шпиталь у Тернополі, рік з апаратом зовнішньої фіксації на нозі. Через стан здоров’я захисника згодом демобілізували. Повернувшись додому, він пересувався на милицях, оформив пенсію по інвалідності та продовжував лікування в Костопільській лікарні.
Нещодавно родина Миколи отримала радісну звістку – з ворожого полону повернувся чоловік його сестри Олександр Крупеня. Поки Олександр проходив реабілітацію, односельці готувалися до його повернення, проте Миколі не судилося зустріти родича.
22 березня 2024 року стан Миколи Ярмолюка різко погіршився – його госпіталізували через внутрішню кровотечу. Лікарі боролися за життя чоловіка, і 27 березня його вже мали виписати додому. Проте напередодні ввечері, 26 березня, серце воїна раптово зупинилося.
Захисника поховали 28 березня на місцевому цвинтарі в рідному селі.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0