Майже рік вважався зниклим безвісти. Згадаймо Олексія Шумила
Олексій Шумило обіймав посаду водія інженерно-саперної роти 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олексія Шумила.
Старший солдат Олексій Шумило поліг 14 квітня 2022 року в бою в селищі Борова Харківської області. Майже рік його вважали зниклим безвісти. Захисникові назавжди 34. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал».
Олексій народився 19 жовтня 1987 року у місті Південноукраїнськ Миколаївської області. Мати виховувала його сама. Коли хлопець був малим, вони переїхали до селища Високопілля на Херсонщині. Олексій закінчив місцеву школу, а потім навчався у Новій Каховці на електрика. Після випуску оселився з матір'ю в селі Новопавлівка. Працював у фермерських господарствах.
Згодом Олексій познайомився з майбутньою дружиною Іриною. Спілкуватися почали в соцмережі, хоча жили у сусідніх селах. Через два роки закохані побралися. Мешкали у Новопавлівці. У 2021-му у подружжя народився син Іван.
«Дуже радів сину. Багато часу приділяв йому після роботи. Дуже добре ставився. Казав, що любить», – розповіла дружина Ірина.
Згодом Олексій влаштувався електромонтером на залізничну станцію «Біла Криниця» Херсонської дистанції електропостачання Одеської залізниці. А коли почалася повномасштабна війна, мобілізувався до 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Обіймав посаду водія інженерно-саперної роти.
«Добрий, хоробрий, спокійний. Олексій ще у 2014 році поривався до війська, але не склалося. Але 24 лютого 2022-го він поїхав до Миколаєва і добровольцем вступив до Збройних сил України», – сказала Ірина.
Олексія Шумила поховали у селі Новопавлівка на Херсонщині.
У нього залишилися мати, син і дружина.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0