Україна сьогодні вшановує пам'ять жертв геноциду кримських татар
82 роки тому був скоєний один з найстрашніших злочинів проти життя людей: радянська влада депортувала кримськотатарський народ
Сьогодні, 18 травня, в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Це – День боротьби за права кримських татар. Їх депортація в травні 1944 року – один із найбільших злочинів радянського режиму, геноцид корінного народу півострова.
На світанку 18 травня 1944 року розпочалася депортація кримськотатарського народу з Криму. Радянська влада звинуватила весь народ у зраді та співпраці з нацистами і наказала виселити його з Кримського півострова. Майже за три доби з Криму вивезли близько 200 тис. людей. В Україні та деяких інших країнах світу ці дії радянського режиму визнані геноцидом кримськотатарського народу.
13 травня 1944 року армія нацистської Німеччини відступила з Криму і півострів перейшов під контроль радянської влади. За наказом із Москви бійці НКВС зігнали до залізничних вагонів майже все кримськотатарське населення, яке залишалося на Кримському півострові, і відправили його в бік республік Середньої Азії. Як пише Український інститут національної пам'яті, хоча приблизно 15% кримськотатарських чоловіків воювали на боці Червоної армії, радянський режим все одно звинуватив народ у державній зраді.
Більшість вивезених потрапили до Узбекистану та в сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях із жорстким комендантським режимом, які, швидше, нагадували трудові табори. Діти переселенців могли здобувати освіту російською або узбецькою мовами, але не кримськотатарською.
До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою, а з Великої радянської енциклопедії видалили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вказувати у паспорті. Заборона на повернення кримським татарам до Криму діяла аж до 1989 року.
Лише у 1989 році Верховна Рада Радянського Союзу засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною. Тоді ж кримські татари почали повертатися на батьківщину. Радянська влада їм не допомагала, не компенсувала землі, які втратили люди.
Через 70 років злочини повторилися. Нащадки радянських енкаведистів, окупувавши 2014 року Крим, відновили жорстокі утиски, репресії та викрадення, засуджуючи людей за етнічною ознакою чи релігійною приналежністю. У політичних поглядах та симпатіях, громадських акціях та любові до України, культури, традицій російські окупанти, нічим не поступаючись катам часів «червоного терору», продовжують вбачати найстрашніші злочини.
Після анексії Криму Москвою на півострові ФСБ проводить регулярні затримання, обшуки і допити незалежних журналістів, кримськотатарських активістів, опозиційних і проукраїнських громадських діячів і представників релігійних меншин.
У 2026 році минає 82 рік з моменту цього злочину радянського тоталітарного режиму. 2015 року Україна визнала злочин примусової депортації актом геноциду кримськотатарського народу, керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, засуджуючи політику тоталітарного режиму щодо утисків корінного народу України.
Латвія та Литва у 2019 році, Канада у 2022 році визнали депортацію кримських татар – актом геноциду. Сенат Чехії у 2024 році визнав масову депортацію кримських татар із Криму в 1944 році актом геноциду. Нижня палата парламенту Нідерландів 19 червня 2025 року підтримала визнання депортації кримських татар 1944 року геноцидом.
Нагадаємо, Туреччина заявила про історичний обов'язок захищати кримських татар. Анкара з 2014 року послідовно не визнає анексію українського Криму Росією і вважає своїм «історичним та моральним обов'язком» захищати права кримських татар.
Як повідомлялося, у 2024 році в Києві біля «Тарілки Флоріана» на Либідській, президент України Володимир Зеленський із лідером кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим відкрили Меморіал жертвам геноциду кримськотатарського народу.
До слова, з моменту окупації російськими військами Криму загарбники переселили на півострів вже понад мільйон своїх громадян.
Коментарі — 0