Срібний призер чемпіонату світу з кікбоксингу. Згадаймо 21-річного Руслана Піскового
Захищаючи Україну від російських окупантів, загинув майстер спорту України з кікбоксингу WAKO К1 Руслан Пісковий
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Руслана Піскового.
Майстер спорту України з кікбоксингу WAKO К1 Руслан Пісковий загинув 18 квітня 2023 року внаслідок вогнепального наскрізного поранення голови під Бахмутом, захищаючи України від російських окупантів.
Руслан народився 23 листопад 2001 року. Жив і навчався у Києві.
Руслан був шестиразовим чемпіоном України з кікбоксингу WAKO К1, фіналістом чемпіонату Європи та срібним призером чемпіонату світу.
Від початку загострення війни спортсмен разом з батьком став на захист Батьківщини.
«Син сказав, якщо з собою не візьмеш, я в будь-якому випадку кудись піду. Ну, кажу, раз така справа, збирай речі», – пригадує батько Героя Валерій Пісковий, – «Він дуже швидко вчився, стріляв з гранатомета краще, ніж деякі досвідчені хлопці. Був завжди на позитиві і завжди попереду. Був переконаний, що Україна має бути вільною і обіцяв нищити ворога, доки вистачить сил».
Руслан був старшим солдатом, стрільцем другої роти, 128 батальйону, 112 бригади військової частини А7294.
Руслан обороняв Київ, брав участь в боях на Харківщині та Луганщині.
За інформацією близьких воїна, 18 квітня внаслідок вогнепального наскрізного поранення голови під Бахмутом кікбоксер загинув. Йому був лише 21 рік.
3 квітня 2023 року, за два тижні до смертельного поранення, Руслан отримав нагрудний знав Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
«Руслан Варяг – це зразок справжнього українця, патріота, побратима, друга. Приклад, яким повинен бути справжній син. Був мужнім воїном, людиною слова, зразком незламності та міцності духу. Загинув у боротьбі з російською ордою», – написала у Facebook мама Руслана Юлія Піскова.
10 серпня 2024 року на проспекті Романа Шухевича у Дніпровському районі Києва відкрили мурал, присвячений загиблому захиснику України, старшому солдату 112 окремої бригади Сил ТрО ЗСУ Руслану Пісковому.
Сюжет муралу, виконаного творчою групою «Kailas-V», поєднує військовий подвиг, віру та дитячі мрії Руслана. Ліс під його портретом символізує труднощі та випробування, з якими стикаються українські військові, а силует сокола символізує душу воїна, що оберігає побратимів та родину, а також показує дорогу додому.
«Зараз наші хлопці стоять на захисті нашої країни. Боронять, щоб ця клята російська орда, яка прийшла до нас додому, стала своїм брудним рваним лаптем на нашу землю, забралася геть. Але, як казав нам син, мама, кожен воїн повинен повернутися додому. Зі щитом, на щиті, але додому… Ми хочемо, щоб всі бачили в цьому муралі історію не смерті, а життя: життя наших бійців, які повернуться додому. І кожна мати, дружина зможе їх обійняти», – каже мама героя Юлія Піскова.
«Це перша частина муралу, ще буде продовження і багато ідей, які будуть втілені», – написала Юлія Піскова.
Окрім рідних Руслана на відкритті стінопису вшанували честь воїна друзі, знайомі та побратими Руслана.
«Я воював із ним, був із ним, у тому числі, у ту останню ніч. І це буде боліти все життя… Але ми завжди будемо його пам’ятати, він назавжди залишиться у наших серцях. Він був неймовірним другом і побратимом!» – наголосив побратим «Варяга» на позивний «Колос».
Відкриття муралу на честь Руслана – не єдина ініціатива батьків та друзів Героя. У планах – облаштування квіткової алеї та створення сайту, який буде присвячений загиблим добровольцям, мешканцям масиву Воскресенка Дніпровського району столиці.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0