Українська сталь ризикує втратити позиції: головні проблеми – СВАМ та засилля китайської продукції

Українська металургія досягла межі відновлення у воєнних умовах і входить у 2026 рік із високими ризиками скорочення виробництва – через CBAM, торговельні обмеження ЄС, конкуренцію з Китаєм і енергетичні проблеми. Про це йдеться у прогнозі GMK Center щодо розвитку сталеливарної промисловості. 

За оцінкою аналітиків, у 2025 році випуск сталі в Україні може скоротитися на 4–5%, до 7,2–7,3 млн т проти 7,6 млн т роком раніше. Це стане першим суттєвим падінням виробництва після початку повномасштабної війни: у 2023 році галузь стабілізувалася, а у 2024-му навіть демонструвала відновлювальне зростання. Поточна динаміка свідчить, що металургія досягла «стелі» можливостей у нинішніх умовах.

Ключовою проблемою залишається експорт: у 2025 році українські виробники працювали в умовах агресивної експансії Китаю, експорт сталі з якого за 10 місяців зріс на 13%. Це призвело до падіння світових цін: плоский прокат із Туреччини подешевшав на 10%, арматура – на 6%. Для українських компаній, які мають високі витрати на енергоносії, логістику та імпортне коксівне вугілля, це суттєво погіршило конкурентоспроможність.

Експорт напівфабрикатів з України у 2025 році скоротився на 31%. Українські виробники були змушені залишити ринки MENA та Південної Америки, втративши близько 400 тис. т експорту. У результаті залежність від Євросоюзу різко зросла: за 11 місяців 2025 року частка ЄС в експорті готової сталевої продукції України досягла 81%, а з урахуванням напівфабрикатів – 78%. Це робить галузь надзвичайно вразливою до будь-яких регуляторних рішень Брюсселя.

Одним із головних викликів 2026 року стане повноцінне застосування механізму CBAM. За оцінкою GMK Center, він уже діє як технічний бар’єр для імпорту: невизначеність із параметрами вуглецевої інтенсивності та верифікацією фактичних викидів змусила європейських покупців обережніше ставитися до української продукції.

У разі, якщо Україна не отримає тимчасового виключення з-під дії CBAM через воєнний стан, галузь може втратити експорт довгомірного прокату, квадратної заготовки та частину експорту чавуну до ЄС. Це, за оцінкою аналітиків, може призвести до зупинки 2–3 доменних печей із семи, що працюють нині.

На внутрішньому рівні галузь стикається з операційними обмеженнями, а ситуацію погіршують регулярні атаки РФ на енергетичну та портову інфраструктуру. Постачання електроенергії залишається обмеженим, а перспективи морської логістики Чорним морем у 2026 році також залишаються під питанням. 

За базовим сценарієм GMK Center, у 2026 році випуск сталі в Україні становитиме близько 7,2 млн т, що означає нейтральну динаміку порівняно з 2025 роком і фактично максимальний можливий рівень у поточних умовах. Без завершення війни, відновлення логістики та пом’якшення регуляторного тиску з боку ЄС українська сталева галузь ризикує увійти в період тривалої стагнації, де внутрішній ринок не зможе повністю компенсувати втрати експорту.

Як відомо, за 5 років найбільші метпідприємства України сплатили податків і зборів на суму 190 млрд грн, або $6,2 млрд. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Але у разі зростання тарифів державних монополій та вантажного тарифу Укрзалізниці, бюджет ризикує втратити джерело прибутку, адже виробники почнуть закривати підприємства.