Віктор Чумак: БПП – «Титанік». Шлюпки на воду вже спущені
«Не треба нічого забирати в Ахметова і Пінчука»
В опозиційному таборі вже розпочався внутрішній праймеріз перед президентськими виборами. Колона опозиціонерів-«нетимошенків» декларує бажання визначитись з єдиним кандидатом, який мав би шанси потрапити у другий тур, витіснивши звідти чи то Юлію Тимошенко, чи то Петра Порошенка. Одним з найактивніших політиків у цьому таборі нині є позафракційний народний депутат з «ударівським» минулим Віктор Чумак. З грізним виглядом у камуфляжі він дивиться на киян з білбордів, обіцяючи перемогти олігархів, а біля станцій метро роздають його газету «Чумацька правда». Отож амбіції у Чумака немаленькі. Перебуваючи на посаді заступника парламентського комітету з питань запобігання та протидії корупції, депутат активно експлуатує антикорупційну тему. Колишній прикордонник (Чумак займав керівні посади у Державній прикордонній службі в часи Кучми) брав участь у конкурсах на посади у нових антикорупційних органах і навіть обрався членом НАЗК, але склав повноваження, коли зрозумів, що шансів очолити цей орган у нього немає.
Зараз депутат очолює громадський рух «Хвиля», який, переконує, не збирається трансформувати в партію. В розмові з «Главкомом» Віктор Чумак розмірковує про ідеальну стратегію опозиції, розповідає про фінансування своєї вартісної кампанії та оцінює шанси реінкарнації «Удару».
«Я не бачу необхідності всім вкладатися в одного кандидата»
Ви вже фактично почали президентську кампанію – білборди, «Чумацька правда»… Ви граєте в одну гру з іншими опозиційними силами чи тримаєтеся окремо?
Абсолютно одна гра. Ми вже всі говорили між собою десятки разів – на перший тур виборів повинен залишитися один претендент. Але з цим треба визначитись саме перед першим туром, а не 1 вересня чи 1 жовтня. У цього претендента має бути найвищий рейтинг, найвищий потенціал, найбільша довіра, найбільше можливостей на лютий 2019 року.
Давайте з вами так поміркуємо: добре, от ми всі зараз вклалися в, не будемо називати прізвище, найрейтинговішого найгарнішого кандидата…
А влада його взяла і «замочила»?
Правильно! Його влада взяла і замочила і ми залишились без «плану Б». У нас взагалі повинно бути три плани. Більше того, той, хто буде другий за рейтингом, має повести об’єднану опозицію у Раду.
Ви вважаєте, що так критично виставляти цього єдиного кандидата, враховуючи двохтурову систему? Може, краще хай кожен іде своєю колоною та розкручує власну політсилу на майбутні парламентські вибори?
Я вам дещо покажу, чому критично і важливо виставляти саме одного кандидата на перший тур. Я порахував, що у нас буде в першому турі 25 кандидатів, як мінімум. Але це електоральне поле розбивається не на 25 сегментів, а на п’ять загальних сегментів, кожен з яких має своїх представників. Петро Олексійович буде бігати за 12% – це гарантовані люди, які завжди голосують за владу. Другий сегмент – це люди, які орієнтуються на патерналізм. Їх чверть, можливо, навіть трохи більше, це я можу сказати і з досвіду своїх мажоритарних виборів. 5% – шматок, який зараз займають «Свобода», Білецький, Ярош. Є умовні проросійські 20%, де гуляють Вілкул і Бойко. А от щодо демократичного сегменту 40% гуляють всі «герої нашого часу» – Гриценко, Садовий, Чумак, Лещенко…
Тобто ця ніша найбільша.
Абсолютно найбільша. Але це й ніша найвибагливіших і вона найбільш подрібнена на дуже маленькі сегменти. Якщо кожен піде на вибори окремо, то це поле подробиться. Гриценко набере 10%, але при цьому може не увійти у другий тур. Чумак набере 6-7-9%, але теж не увійде в другий тур. Садовий набере 9% і не увійде. Ситуація проста – треба залишити в першому турі одного з цієї ніші, аби зосередити усі голоси на одній людині. Більше того, якщо двоє-троє беруть участь в «розгоні» першого туру, а потім знімаються на користь одного, це дає просто фантастичний кумулятивний ефект безпосередньо перед першим туром. І вже гарантований другий тур і перемога, як показує соціологія. Тобто той, хто лишається з цієї ніші у першому турі, гарантовано перемагає.
На сьогодні я не бачу необхідності усім вкладатися в одного. Хай хто хоче – вкладається, хто не хоче – не вкладається. Але ми повинні прийняти правило: на перший тур повинен лишитися один найкращий. І зараз ми влаштовуємо такий всенародний праймеріз – кожен йде, виступає перед народом, збирає підтримку. Тим більше, що реальна соціологія і люди визначаються тільки під час виборчої кампанії. Зараз ще половина не визначилась, а ми вже тут корони поначіпляли.
Який відсоток тих, хто не визначився, може поповнити вашу нішу?
Приблизно однаково вони між всіма і розподіляються. От чому включають Зеленського і Вакарчука у ці опитування? Бо вони в цій самій нашій ніші – вони забирають купу виборців, які шукають нові обличчя.
Ви вважаєте, щось вийде з Вакарчуком і Зеленським, принаймні з одним з них? Чи будуть вони брати участь як кандидати?
Щоб взяти участь у кампанії, їм треба вийти публічно і сказати: «Люди, я кидаю свою кар’єру, абсолютно свідомо відмовляюся від мистецтва і відтепер присвячую себе всього політиці». Тоді їм повірять. Якщо вони хочуть поставити своє реноме на ваги, то я би на їхньому місці подумав десять разів. Якщо ж вони цього не скажуть, то це просто технічні кандидати.
Тобто гіпотетично ви можете підтримати когось з цієї пари, якщо вони будуть найбільш рейтинговими у лютому-2019?
Гіпотетично так, але вони повинні публічно оголосити, що мають зробити на посту президента – раз, два, три, чотири, п’ять… Визначити хоча б спільні для всіх завдання – демонополізацію, деолігархізацію, подрібнення монопольних бізнесів, щоб олігархи не контролювали ні природні монополії, ні ЗМІ.
Вже уявляю, як Зеленський виходить із закликами до деолігархізації…
Я сьогодні прочитав, що суддя з Тернопільської області написав у вироку, і просто впав зі стільця. Він написав, що «у зв’язку з тим, що в Україні олігархічна монопольна система прийняття рішень, ухвалення судом рішення на захист пересічного громадянина стає необхідним нагальним завданням». Тобто суддя пише у мотивувальній частині, що в Україні олігархічна партократична система прийняття державних рішень і врядування! Про те, що система врядування абсолютно не гарантує нікому нормальне життя. Я більше хочу сказати – ця система взагалі нічого не гарантує. Тому що я за шість років роботи у парламенті прийшов до висновку, що Верховна Рада займається шкодою. Коли закони ухвалюють і не виконують або виконують вибірково, це набагато гірше, ніж взагалі їх не ухвалювати.
Тимошенко в який із цих секторів ви вписуєте?
На Тимошенко більше орієнтуються патерналісти. Це люди, які шукають готових рішень від держави.
Вона – ваш опонент?
Вона в іншому сегменті і скоріше за все точно буде в другому турі. В її ніші, якщо не рахувати Ківу і Капліна, буде Ляшко і, можливо, Королевська. Бо для Юлії Володимирівни в її ніші потрібен опонент з жіночим обличчям.
Ви вірите, що умовний проросійський сектор зможе висунути єдиного кандидата?
Ні, у них там теж йде достатньо серйозна внутрішня конкуренція, там як мінімум троє зараз працюють на висунення: Мураєв, Вілкул і Бойко.
А Рабінович?
Рабінович, скоріше за все, буде провайдером партії «За життя». А на президентську кампанію піде Мураєв. Їм набагато важче домовитися щодо єдиного кандидата, ніж нам. Нам-то перед розстрілом треба буде домовлятися, а їх стріляти ніхто не буде, вони ж свої. Маю на увазі, олігархів.
«За «чорнухою» на мене стоїть людина, що працює на Банковій»
У скільки вам обходиться нинішня передвиборча активність: вулична реклама, газети?
Приблизно в 700-800 тис. грн в місяць.
І звідки гроші?
Все дуже просто, розумієте. Я не ходив до Коломойського, Пінчука, Порошенка, Ахметова, Фірташа і не ходив до людей, пов’язаних або афільованих з ними.
До Петра Порошенка теж не ходили?
До Петра Порошенка – це було б дуже смішно. Ситуація нині з грошима поки що не дуже добра. Дуже погана скоріше (сміється). Є десятка півтора людей, яким скинутися по 15–20 тис. на місяць не є жодною проблемою.
Мабуть, це «бізнесмени середньої руки». Саме так часто політики кажуть звідки беруть гроші?
В основному, так. Наприклад, у деяких областях бізнесмени середньої ланки просто закривають всі питання з грошима. Взагалі у нас ті, хто займається політичною діяльністю або розпорядчою діяльністю, до грошей не мають відношення. Створений окремий наглядовий орган, який слідкує за використанням цих грошей, він перевіряє проекти, які ми ведем. Ми кажемо: от нам потрібен проект, надрукувати тисячу примірників газети «Чумацька правда». Це коштує 10 тис. грн, знайшли друкарню, яка друкує за 8 тис. грн, і передали туди.
Яка ж мотивація у ваших меценатів?
А ви зайдіть на будь-який форум і подивіться, про що говорять бізнесмени. Їхня мотивація дуже проста – не заважайте нам працювати. Зробіть так, щоб закони були для всіх однакові.
Чому саме в «Хвилю» вони вкладаються, коли є перспективніші проекти, які, в принципі, такі ж цінності проголошують?
Вони не в «Хвилю» вкладаються, а в Чумака. Це ті, хто мені повірили. Невже ви думаєте, що я не можу вмовити 15–30 людей? Тим більше цю діяльність ми почали не сьогодні, а дев’ять місяців тому і потихеньку розкручувались. Я проїхав 26 міст, провів лекції в університетах, зустрічався з громадою. Вони не давали одразу грошей, приглядалися. Потім побачили дослідження – позитивну динаміку.
А у вас позитивна динаміка?
Так, ви в КМІС це запитайте, а то коли я скажу, буде некрасиво.
А ви зрозуміли для себе, хто вкладається в антикампанію проти вас? В принизливі графіті, заклики йти до військкоматів від вашого імені.
Я знаю прізвища, але не маю прямих доказів. Мені розповідали ваші колеги- журналісти, що до них звертались написати «чорнуху» про Чумака. Я можу сказати, що ця людина працює на Банковій.
Це відома людина?
Ну так.
Тобто це політтехнологи президента?
Скоріш за все, так. Але прізвище не буду називати. Тим більше ця кампанія, як на мене, примітивна – вона скоріше грає на мою користь, ніж проти мене. Можливо, тут хтось грає, щоб звинуватити мене, що я сам проти себе веду «чорнушну» кампанію.
А у вас не було такої ідеї?
До речі, це нормальний технологічний хід. Але знаєте, там папір дуже дорогий, не те що в моїй газеті (сміється). Мені було б шкода стільки грошей викидати на «чорнуху».
Ваша «Хвиля» досі не оформлена в партію.
Ні, не оформлена.
І коли ви це збираєтесь робити?
Як тільки ти оформлюєш партійний бренд на себе та стаєш головою партії, то входиш в конфлікт зі своїми однодумцями. Тому що ти знову створюєш ще одну конкурентну форму на тому самому полі, де гуляють партії. І навіщо сьогодні створювати ще одну таку організацію, яка буде закладати нездорову конкуренцію і подрібнення електорату? Моя ідея полягає якраз в тому, щоб після президентських виборів всіх об’єднати, йти єдиною великою колоною і завести велику фракцію, щоб отримати владу і реалізувати те, що хочеш. А просто так, сидіти і гавкати з опозиційної будки, немає сенсу.
«Думаю, що з Гройсманом спокійно можна буде мати справу»
Уявімо, буде один кандидат, і як ви хочете, навколо нього усі об’єднаються. Ви ж розумієте, що після того, як стане президентом, він перетвориться на об’єкт критики для своїх колишніх соратників? Наші демократи на цьому собаку з’їли.
У нас лише півроку між президентськими і парламентськими виборами. Думаю, за цей час він ще не встигне втратити того ресурсу, який отримає на виборах. А далі вже все буде залежати від публічних домовленостей. Причому це мають бути домовленості не Чумака з Гриценком, Садовим чи ще з кимось, а на дуже широкій громадянській платформі. Ці правила повинна запропонувати якась серйозна громадська сила, серйозне коло відомих в країні громадських діячів. Вони, а не політики мають стати гарантами. Бо політикам не вірять.
Які це можуть бути публічні домовленості? Ну от зробили ви «пана Х» президентом, об’єднались навколо нього, а далі?
Перше – проект закону про вибори. Новий президент має зробити його невідкладним і таким чином, щоб його ухвалили. Друге – новий закон або нові правила відбору Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя для того, щоб робити судову чистку. Третє – ми робимо реальні кроки, аби перезапустити всі механізми антимонопольного законодавства, яке зараз не працює. Не треба щось забирати у Ахметова і Пінчука, їх нищити як класи, а просто треба запустити механізми, які дадуть можливість подрібнити всі їхні монопольні бізнеси та продати. Четверте: мають бути певні кроки в зовнішній політиці і так далі. Прописується дорожня карта і йдемо далі.
Але президент буде півроку мати справу ще з цим парламентом.
Досвід показує…
Що парламент швидко перефарбовується?
Абсолютно точно. Я б сказав – переформатовується.
І цей парламент буде голосувати за все, що ви тут розказуєте?
При переформатуванні всієї системи, в тому числі, і правоохоронної, парламент дуже швидко реагує.
Чи може цей кандидат в президенти йти в кампанію з готовим прізвищем прем’єра із вашого середовища?
Це важко. Ситуація така, що незрозуміло, а яке це буде середовище. Це стане зрозумілим після парламентських виборів, тому що висуває прем’єра політична сила, яка перемагає на виборах.
Тобто новий президент півроку матиме справу з умовним Гройсманом, якщо той дотягне?
Думаю, що і з Гройсманом спокійно можна буде мати справу. Тому що всенародно обраний президент перші місяці має «медовий місяць» з народом, і цей час можна використати дуже і дуже ефективно.
Ви не вірите, що новий Виборчий кодекс може бути прийнятий до президентських виборів?
Я залишаю не дуже багато відсотків на це. На жаль.
Аргументація спікерів Банкової така – мажоритарники уперлись і не хочуть голосувати за скасування мажоритарки.
Це брехня. Саме влада побудувала систему, коли мажоритарники використовують субвенції з державного бюджету.
Ви ж самі мажоритарник.
Ну й що? Я виступав за те, що ця система несправедлива.
«Зараз людям просто підсовують набір риби»
Можете прокоментувати останні рейтинги?
Я їх поки не коментую, тому що це не рейтинги, а просто тенденції. З такими рейтингами президентами не стають. Якщо між першим і останнім місцем різниця в десять пунктів, то це рейтинг ні про що. Будь-які подальші події, інформприводи можуть змінити все.
Реальна виборча кампанія наводить фокус на реальних кандидатів. Зараз людям просто підсовують набір риби – тунець, сібас, тунець, які відомі вже купу років. З’являються нові – окунь, щука, ще хтось. Але люди розуміють, що якщо обрати інших – то це є шанс, а зі старими – без шансу.
Тобто ви себе вважаєте «новим»?
Ні, я – інший. Новим я вже не можу себе вважати, бо шість років вже в Раді.
Іншим, ніж хто?
Іншим, ніж ця влада, і ті, хто 20 років у владі. Принаймні я не потрапив у жодний скандал, в мене не зросла декларація в десятки разів, не з’явилося ніякого бізнесу, ні в мене, ні в моєї сім’ї не зросли статки.
Молодь з «Демальянсу», «Самопоміч», Рух нових сил, Гриценко, Чумак… Ви можете назвати сильні та слабкі сторони цих сил та персон?
Сильне те, що це люди з достатньо серйозними цінностями і принципами. Люди, які хочуть змін. Але їх цінності і принципи у той же час є їхніми слабкими сторонами. Вони не можуть ними маніпулювати, стоять на цих принципах, шукають достатньо серйозні правила, і ці правила їх іноді розривають.
Ну є ж відмінності між Гриценком, вами і «Демальянсом»?
Це некоректно, розумієте. Зараз і мені, і Гриценку, і Садовому треба уникати певних характеристик і такої риторики. Треба говорити про одне: ми на сьогоднішній день є партнерами та союзниками. Навіть якщо є певні розбіжності у тактиці, у нас повний збіг в поглядах на стратегію.
Є ж внутрішні підозри у вашому таборі: от той – «агент Банкової», а той може підігрувати Тимошенко?
Якщо я скажу «так», то ви запитаєте – а хто? На сьогодні як союзники і партнери ми повинні провести принаймні підготовчу роботу і закінчити цю кампанію. Тому що президентська виборча кампанія, як ви чудово знаєте, йде не три місяці відповідно до законодавства, а рік як мінімум. І треба її вести, щоб люди тобі повірили, впевнилися у правильності свого вибору, щоб цей вибір у них закріпився. І потім щоб вони прийшли і проголосували. Це дуже непростий процес. Ви самі бачите – я працюю на телебаченні, працюю ніжками, як працював у свою першу кампанію на окрузі. Зараз обсяг більший і набагато більше зустрічей треба провести.
Ніжками без телебачення все-таки важко виграти президентські вибори. Можна виграти на окрузі, але це інший масштаб.
Само собою, але треба робити комплексно. Без сумніву без «Інтера», 1+1, ICTV це буде важко. Мене туди не пускають. Навіть 1+1, який обіцяв, що зроблять все можливе, щоб я у них з’явився у «Праві на владу», швиденько о п’ятій вечора сказали – ой, у нас змінився формат. Хоча він не змінився. А всі інші просто не пускають.
Але ви присутні на нішевих інформаційних каналах.
Так, тільки там. От ви кажете, що без телевізора важко виграти, але я проводжу зустрічі, де сидить 50–60 людей, це вже фокус-групи. І от задаєш питання: а звідки ви дізнаєтесь про політику, про події в політиці? І зараз вже навіть не 50 на 50, а десь 30 на 70 на користь інтернету.
Сакварелідзе нещодавно в інтерв’ю «Главкому» сказав, що його «Рух нових сил» – єдина сила, яка має чітке уявлення, як боротися з олігархами. Але ви теж цю риторику експлуатуєте. Вони кажуть, що в них є законопроект, де все розписано. А у вас що є?
І у нас є. З олігархами одним законопроектом не поборешся. Тому що це – монополія у політиці, в економіці і ЗМІ. Всі ці три монополії треба розбивати. Тому потрібна комплексна серйозна програма, яка просто каже, як позбавитись монополії в житті. Це ж не тільки наша проблема, вона була у дуже багатьох країнах. І є достатньо великі практика і досвід інших країн.
Ви поставили підпис під ініціативою депутата Юрія Дере’вянка, який зараз представляє Рух нових сил, щодо імпічменту Порошенка. Що ця акція практично дасть?
Є законодавча прогалина, яка не дає можливості нам говорити, що процедура імпічменту у нас виписана абсолютно нормально. Але ініціатори роблять технологічно правильно. Спочатку йде збір підписів, тобто ініціатива для імпічменту, потім голосування. І там, і там треба набрати 226 голосів. 226 підписів – це просто ідентифікація людей, готових піти на це. Навіть, якщо вдасться зібрати лише 150, це буде означати, що можна створювати тимчасову слідчу комісію. Якщо ж голосування за початок процедури імпічменту відбудеться, далі ми впираємось у створення тимчасової спецкомісії і це прогалина. Дійти до 300 голосів без сумніву складно і на сьогодні з цим парламентом практично неможливо. Але знову ж таки проходить чітка ідентифікація: хто - за і хто - проти.
«Удар» розділився на «київрадівський» і «верховнорадівський»
Усі наші нові антикорупційні органи після скандалу з прослушкою Холодницького будуть нормально працювати?
При новому президенті будуть працювати абсолютно нормально, тому що він не буде втручатися в їхню діяльність. Ми – 45 народних депутатів – подаємо подання до Конституційного суду щодо невизнання конституційним закону від 12 травня 2016 року, який дає можливість Юрію Віталійовичу Луценку обійняти посаду генерального прокурора. Просто була порушена процедура – закон був внесений до Верховної Ради о 9-й ранку, схвалений в комітеті, об 11-й проголосований, о 13-й підписаний спікером, о 15-й підписаний президентом і о 16-й опублікований в газеті «Голос України». Тут навіть нічого доводити не потрібно, треба тільки поглянути на цю хронологію.
А цей Конституційний суд зараз достатньо незалежний від президента? Особливо після вибриків з виборами нового голови?
Якраз вибори нового голови і останні події навколо суду дають мені надію, що суд зможе розглянути все об’єктивно.
Що зараз відбувається з «Ударом»? Ви підтримуєте зв’язки з колишніми однопартійцями? Чи вірите, що Кличко почне самостійну гру на цих виборах?
«Удар» розділився політично: на «київрадівський» і «верховнорадівський». І ці два «Удари» мають два абсолютно різних бачення майбутнього. У «верховнорадівського» «Удару» бачення майбутнього політичне, а у «київрадівського» – бізнесове. Київрада – це «тепла ванна» для всіх, хто там є. Там абсолютно нормально всі себе почувають, туди йдуть величезні гроші, хтось сидить на одному потоці, хтось на іншому... Їм не потрібно йти ні в яку велику політику. Тому що бюджетний профіцит, який на сьогодні є у Києві, дає їм набагато більше можливостей «заробити» там, ніж у Верховній Раді. Тим більше у Верховній Раді ти під софітами, під тиском, а там – тиха гавань з чудовим морем, білим пісочком і пальмами. І ті, хто в Київраді, і бізнес-оточення Віталія Володимировича абсолютно не хочуть, щоб він йшов у велику політику. У тих же, хто в парламенті, у випадку реанімації «Удару» з’явиться шанс на політичне майбутнє.
Тобто в форматі БПП вони вже ні на що не розраховують?
Само собою. Вони ж не розпустили «Удар», а ходять з його значками. Ті, хто є політиками і хоче у велику політику, розуміють: треба Віталія Володимировича знову туди пхати.
Віталій Кличко" width="640" height="359" itemprop="image" />
А чого сам Віталій Володимирович хоче?
Мені здається, він поки не ухвалив кінцевого рішення міняти пальми з пісочком на буремні води невідомого океану. Але з БПП себе пов’язувати точно не хоче.
БПП в розумінні багатьох вже «братська могила», «Титанік»?
Скоріше за все «Титанік», бо могилою ще не стало. Але шлюпки на воду вже спущені.
Коли можна очікувати потужних центробіжних процесів?
Відгуляють відпустки і коли почнеться перехід до активнішої фази президентських перегонів, буквально з вересня-жовтня, ці процеси загостряться достатньо серйозно.
Першими посипляться мажоритарники?
Мажоритарники на сьогодні вже орієнтовані не на Порошенка, а більше на Гройсмана. Аби вирішити питання субвенцій, вони йдуть не на Банкову, а в Кабмін. Бо розуміють, що гроші не там, а тут. І те, що Гройсман не робить якихось публічних різких кроків щодо Петра Олексійовича, не значить, що він просто буде як бухгалтер підписувати рахунки, які йому будуть подавати. Навіщо тоді мажоритарникам «кульгава качка» Петро Олексійович?
Порошенко все ж має розрахунки, що мажоритарники допоможуть йому виграти вибори.
Навіть Захід йому вже не допоможе. Я коли поїхав до Сполучених Штатів, то чув і в Конгресі, і в Сенаті, і в Держдепі дуже велике розчарування.
Тобто вони так аж дуже сильно були ним зачаровані?
Вони принаймні вірили, що будуть зміни. І я вірив, принаймні хотів вірити. Старався щось зробити, щоб були зміни. Але побачив, що це все гра в імітацію.
Вважаєте, Порошенко вже змирився, що це його останній термін?
А ви пам’ятаєте, що така сама історія була з Ющенком? Він до самого кінця вірив, що він – батько нації.
Ющенко був романтиком, а Порошенко – бізнесмен, який все прораховує.
Так, але все-таки думаю, що на Банковій є план, який, як вони вважають, все переламає. От безвіз був пунктом номер один. Автокефалія – пункт номер два. Мають бути ще якісь гучні кроки, після яких всі мають сказати – «вау!». Але я думаю, скільки б він кроків вже не робив, на кожен крок буде чергова порція «плівок Онищенка».
Хто має найбільшу зацікавленість у розповсюдженні цього компромату проти нього? Чи це самодіяльність Онищенка?
Зараз напевно всі зацікавлені, щоб Порошенка спокійно прибрати. Тому що коли Петра Олексійовича не буде на виборах, формується інший формат та розклад голосів. В цьому випадку такі перетікання цікаві.
Якщо Порошенко все-таки прорахує, що для нього все скінчено, чи погодиться він на ідею «Народного фронту» змінити Конституцію і урізати президентські повноваження?
Голосів вже не вистачить. Тут навіть 226 немає, аби приймати звичайні закони, а ви хочете, щоб набрали 300 голосів на зміни Конституції? За півроку до президентських виборів? Це ж треба сьогодні прийняти це в першому читанні, відправити в Конституційний суд і чекати наступної сесії. Я думаю, це вже просто «лякалки».
Куди, як Ви вважаєте, розбіжиться більша частина «Народного фронту»?
Випадкові підуть, а ті хто залишиться, скоріше за все, організують альянс Гройсмана-Яценюка- Авакова. Вони підуть на вибори разом. Європейсько-вінницька партія Гройсмана стане Європейсько-українською партією.
«До президентських виборів, скоріше за все, їм вистачить грошей»
Створення Антикорупційного суду відкладено в довгу шухляду? Порошенко вже не боїться МВФ, який вимагає його створення в певному форматі?
Є один ключовий пункт, який вони ніяк не можуть погодити, – це право вето на обрання суддів, яке повинна мати Міжнародна громадська рада. Бо якщо вони погодять цей пункт, то отримають інституцію сильнішу, ніж НАБУ. Зараз вони не можуть повністю контролювати НАБУ, яке б’є їх, як хоче і куди хоче, але все гальмується на рівні прокурорських, СБУшників. Це подушка, яка притискає НАБУ з усіх боків. Ну й саме по собі НАБУ поки що не набрало достатнього рівня професійності, там іде процес становлення. Але якщо вони отримають ще абсолютно незалежний від президента Антикорупційний суд, це буде просто постріл вже не в ногу, а в серце.
Так все одно суд не запрацює за нинішньої каденції Порошенка.
Якщо приймуть цей закон, то МВФ вже скаже: супер, молодці, транш буде точно у вересні, тільки якщо у вересні буде сформований суд.
Порошенко на ці гроші МВФ вже не розраховує?
Не розраховує. Тому що вони порахували, що до президентських виборів, скоріше за все, їм вистачить грошей без серйозних потрясінь. Тому я не є оптимістом, не вірю, що цей суд буде створений швидко і що цей закон буде ухвалено в нормальному вигляді. Скоріше за все, його схвалять у президентському варіанті. Всі висловлять свої занепокоєння, МВФ висловить своє «фе». І все почнеться з початку. Пам’ятаєте, як було з декларуванням антикорупційних активістів? Так само буде і тут: всі будуть кричати, потім суд сформується і зрештою скажуть: ну вже суд сформувався, тепер можна що завгодно міняти. Але, може, й не будуть його формувати до виборів президента, а просто «підвісять».
Рада в черговий раз намагатиметься обрати аудитора НАБУ. Є п’ять нових кандидатів.
Три кандидатури з цих, скажімо так, не вражають. Кандидатура професора Василенка – скоріше за все ініціатива Радикальної партії Ляшка. Причому в мене немає якихось серйозних претензій до пана Василенка, я не думаю, що цією людиною можна буде крутити, як циган сонцем. Хоча я би хотів, щоб там був все-таки іноземець, тому буду голосувати за Томаса Файерстоуна.
Новий голова НАЗК пан Мангул зможе виправити ситуацію в цьому скандальному органі? Ви колись навіть туди обрались, але якось дивно грюкнули дверима та пішли…
Як бачите, я просто провидцем був, коли пішов. Я ще тоді сказав: агентству працювати не дадуть. Це ж було видно ще на стадії формування, коли НАЗК формували в ручному режимі. Мене провели туди з грубим порушенням процедури, щоб потім про це заявляти.
Я не відчуваю, що пан Мангул виправить ситуацію. Я зараз на собі проводитиму експеримент, бо НАЗК проводить мою повну перевірку. Це абсолютно нормально, але у мене нема чого перевіряти. Квартира, будинок, чотири земельних ділянки, машина, зарплата. Тільки зарплата міняється в залежності від того, скільки Верховна Рада платить. Але продовжили перевірку ще на 30 днів, тому що хтось там не дав відповіді до 28 квітня. Рішення немає до цих пір. Думаю, що є політичне замовлення: на Чумака потрібно щось знайти, чого не існує в природі. І це ставить в ступор виконавців. Я вже сказав, якщо до кінця тижня рішення не буде, то подаю до суду, тому що всі терміни вже вийшли.
На конкурс до ще одного нового органу – Державного бюро розслідувань – подалося майже дві тисячі претендентів. Ви теж, як і багато з тих, хто слідкує за цим конкурсом, вважаєте, що він відбуватиметься непрозоро?
У мене немає зараз підстав вважати, що цей конкурс буде відбуватися прозоро. Тому що я бачив багато конкурсів і був одним з ідеологів конкурсних процедур. Але біда в тому, що тоді ми не врахували, що можна битися не за конкурс, а за конкурсну комісію. І питання в тому, що якість людей в конкурсній комісії стовідсотково впливає на якість конкурсу. Якщо конкурсна комісія відібрана у непрозорій спосіб, якщо до неї потрапили люди, афільовані з тими чи іншими політичними структурами, то треба поховати цей конкурс назавжди.
Тобто конкурсна комісія, що підбирає кадри для ДБР, вас не влаштовує?
Як мені здається, вона сформована неправильно. Я от розмовляв з керівником бюро паном Трубою, і не розумію, як можна було обрати головою ДБР цього пана з такими конкурсними показниками, які були в нього. Можливо, він хороший професіонал і все таке, але ця людина є абсолютним політичним компромісом. А якщо це політичний компроміс, то є політична залежність.
Холодницький в САП теж був таким собі компромісом.
Так, я же не сперечаюсь. Єдиний конкурс, який проходив більш-менш без можливості впливу Адміністрації президента і інших політичних сил, – це конкурс на директора НАБУ, в якому я брав участь. Потім втручання сталося, але воно не привело до фатальних наслідків.
І останнє питання. Уявімо: у другий тур виходять Порошенко та Тимошенко. На чиєму боці будуть ваші симпатії?
Не буде так. Такого другого туру я просто собі не уявляю.
Павло Вуєць, «Главком»
Читайте також:
- Рік до виборів. Як Тимошенко готується до головної битви
- Хто замінить Януковича. Кастинг на кандидата Південного Сходу
- «Валентин не приховує, що хоче стати президентом». Кандидат Наливайченко та його команда
- «Дотерли». Таємні домовленості «партії влади»
- Третього не дано: як шукають альтернативу Порошенку і Тимошенко
- Не повернулись з «Фронту». Куди «розбігаються» соратники Яценюка
Коментарі — 0