![Ветеран відкрив хаб для лікування психотравм у військових та цивільних](/img/article/9136/48_pb-v1678471992.jpg)
Денис Дудник після АТО і оборони Ірпеня вирішив допомагати іншим ветеранам
Як справлятись з ПТСР, панічними атаками і флешбеками, повернувшись до цивільного життя і де взагалі знайти у собі сили та мотивацію жити далі, коли нічого не хочеться? Ветеран Денис Дудник давав собі відповіді на ці запитання двічі – після участі в АТО у 2014 році та після оборони Ірпеня. Здобувши перемогу на конкурсі проєктів #Варто 2.0 від Українського ветеранського фонду, він вирішив допомагати іншим ветеранам, створивши хаб психологічної допомоги «Танто».
Денис Дудник – фаховий військовий. У 1993 році закінчив Армавірське вище військове училище льотчиків за кваліфікацією льотчик-інженер, з 1993 по 1995 служив льотчиком 62 винищувального авіаційного полку в аеропорту Бельбек (Севастополь). У 1996 році здобув освіту у Міжрегіональній академії управління персоналом і працював у сфері продажів. Потім відкрив власну справу, займався проєктуванням та монтажем систем вентиляції, кондиціювання та опалення. Згодом відкрив для себе сферу бізнес-консалтингу та інтернет-маркетингу і працював у цій галузі до 2014 року.
Коли почалася АТО, пішов добровольцем у батальйон «Київ-2», воював під Дебальцевим і Волновахою. У 2015 повернувся до цивільного життя через проблеми зі здоров’ям.
«Після зими 2014-2015 я захворів, у мене був дуже сильний ПТСР і я довго лікувався від депресивних станів, панічних атак. Довго мучився, розчарувався у таблетках-антидепресантах і зрештою зайнявся рейкі. Я – майстер рейкі, практикував і усі мої синдроми поступово зникли, без усіляких таблеток», – розповідає ветеран.
Рейкі – форма альтернативної медицини. Відповідно до характеристик, затверджених Міжнародним Стандартом, ця практика належить до цілительства. З наукової точки зору є псевдонаукою
Майстри рейкі заявляють, що здатні передавати пацієнтам цілющу енергію через свої руки.
«Замість добивати нас, росіяни пішли мародерити»
Відновивши здоров’я, Денис працював у поліції Києва, але мріяв започаткувати власну справу і у 2017 році переміг на конкурсі стартапів та відкрив майстерню з виготовлення ножів в Ірпені. Вона називалася «Яскраві ножі». Передбачалося, що на підприємстві працюватимуть ветерани АТО/ООС.
«Проєкт був такий собі, оскільки ножі ручної роботи мають коштувати дорого. Але з точки зору реабілітації – дуже хороша тема, адже ветерани мали зайнятість. Можливо влітку відновлю роботу майстерні», – зізнається Денис Дудник.
З початком повномасштабного вторгнення він повернувся до війська. Його підрозділ було задіяно в обороні Ірпеня.
«У нас в Ірпені потужна спілка ветеранів АТО. 24 лютого ми домовилися, що робитимемо і наступного дня вже воювали біля мосту у Гостомелі», – згадує Денис Дудник. Каже – спочатку воювали у цивільному одязі як добровольці. Потім легалізувалися як Добровільне формування територіальної громади (ДФТГ), у лавах якого ветеран досі перебуває.
«Зброю ми отримали у військкоматі в Бучі, вже коли за кілька кварталів від нього точилися бої. Цілий місяць ми тримали оборону Ірпеня. Були і бойові виходи у Бучу, але сили там були нерівні. Загалом важко доводилося, у мене ще й був ковід з пневмонією, але у лікарню я не лягав, – розповідає ветеран. І зізнається про свою тодішню особисту мету. – У мене на окупованій території залишились домашні тварини. Ворог захопив частину Ірпеня, де стояв мій будинок, а у ньому були три кицьки. І я пообіцяв собі, що поки не врятую моїх кішок, нікуди звідси не піду. Зрештою виявилося, що будинок мій розбитий вщент, він тепер вже тільки під знос, але мої кішечки вижили».
![Денис Дудник повернувся до військового життя 25 лютого 2022 року, вступивши у Добровільне формування територіальної громади](/img/forall/u/181/27/veteran%20business2-1.jpg)
21 березня, коли окупанти штурмували Ірпінь, Денис Дудник був поранений. Цей день він згадує із сарказмом, каже – життя йому та побратимам врятувало те, що росіяни залишалися собою навіть під час війни.
«У той самий бій 21 березня росіяни значно переважали нас за силою, а наше підкріплення ще тільки було на підході. Коли ми відійшли за запасні позиції, у нас було мало боєкомплекту і майже всі ми були вже поранені. Теоретично росіяни могли прийти і добити нас, але замість цього вони пішли по будинках мародерити. Тобто нас врятувала їхня жадібність. Замість того аби виконувати бойове завдання, вони просто займалися мародерством», – згадує ветеран.
«Вдруге «вивіз» себе і вирішив допомагати іншим»
Поранення, отримане Денисом Дудником під час штурму росіянами Ірпеня виявилося таким, що дозволило невдовзі повернутися у стрій. Знову опинившись в Ірпені Дудник із побратимами патрулювали місто, у яке почали повертатися мирні жителі.
«Я ж почувався приблизно так само, як і після 2014 року – отримав контузію і знову почалися флешбеки, панічні атаки. Але цього разу я швидко їх позбувся, вже знав, що потрібно робити», – згадує ветеран.
Після того, як українські захисники прогнали окупантів з Київщини, Денис повернувся до мирного життя і став розмірковувати, чим займатися далі. Його майстерню з виготовлення ножів зруйнували окупанти і відновлювати її бажання тоді не було.
«Після того, як я зміг самого себе «вивезти» зі складного стану після Ірпеня, я зрозумів, що хочу допомагати іншим. Тому взяв участь у конкурсі проєктів від Українського ветеранського фонду. Виграні гроші підуть на відкриття хабу психологічної допомоги», – пояснює Денис.
Хаб «Танто» надаватиме психологічні послуги, необхідні військовим та цивільним під час війни. Програми хабу включають: відновлення ресурсного стану чоловіків, підтримку ресурсного стану для жінок, підтримку при втраті тощо. Займатимуться цим досвідчені психологи. Головна мета – підтримка психіки та набуття нових ментальних навичок мешканців громад Бучанського району та Ірпеня у воєнний та постовоєнний періоди, у груповому та індивідуальному форматах.
У планах також – запуск онлайн-програм підтримки для тих, хто не може приїхати в Ірпінь.
![](/img/forall/u/181/27/muravska-1.png)