Суджа – столиця України. Що каже історія про місто, в яке увійшли ЗСУ

Місто Суджа, яке, за повідомленням російських пабліків, удень 7 серпня взяли під свій контроль ЗСУ, сто років тому було столицею радянської України. Щоправда, тривало це всього один місяць. А ще раніше Суджа була адміністративною одиницею козацького Сумського полку.

Під час операції, що почалася вранці 6 серпня, українські війська заволоділи, крім Суджі, ще близько 11 населеними пунктами Курської області РФ, зокрема, ще одним райцентром, Кореневе. Обидва ці містечка історично належать до Східної Слобожанщини.

А це етнічні українські землі, розташовані в межах сучасної Курської, Бєлгородської та Воронезької областей РФ.

Як козаки Суджу заснували, а більшовики визнали її українською

У 1651 році був утворений Сумський слобідський козацький полк, і Суджа стала його сотенним містом (столицею, як ми сказали б зараз). Для розуміння: у ті часи під словом «полк» мали на увазі не лише військову, але й адміністративно-територіально одиницю. Полково-сотенний устрій України був ліквідований разом з Гетьманщиною у 1781-му, відтак Суджа стала повітовим містом Курського намісництва, а пізніше – Курської губернії.

Суджа у складі Сумського полку

фото: uk.wikipedia.org

Кажуть, що назва міста, розташованого всього за 10 км від кордону з Сумською областю України та за 45 км від Сум, зазнала татарського впливу і може бути перекладена як «місце, де є вода».

Згідно з переписом 1897 року, понад 60% населення Суджі говорило українською. Цікаво, що такі дані наводить російська Вікіпедія і не уточнює, скільки зараз людей говорять українською чи ідентифікують себе як етнінчних українців, – у статті лише зазначено, що «основною та офіційною» мовою міста є російська.

У 1918 році владу в Україні захопили більшовики, і 28 листопада у Курську був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (ТРСУУ). Це був маріонетковий уряд, яким керували з Кремля.

Але хай там як, а цьому уряду було потрібне місце постійної дислокації. Тому того ж дня було вирішено, що місцем перебування уряду має стати Суджа. «Суджанський повіт у той час належав Україні, що й давало формальні підстави ТРСУУ вважатися українським», – розповідає історик Геннадій Єфіменко.

Утім, за місяць «столиця» українського більшовицького уряду переїхала з Суджі до Білгорода – відповідне рішення було ухвалене 27 грудня 1918 року.

«З аналізу протоколів ТРСУУ слідує, що Суджа столицею України була майже місяць (з 29 листопада до 27 грудня 1918 року). Та вже 3 січня 1919 року більшовикам вдалося зайняти Харків. Невдовзі уряд радянської України переїхав до цього міста», – розповідає Єфіменко. До Києва Червона армія увійшла 5 лютого 1919 року, нагадує історик.

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України в Курську

фото: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України

Ловись, ловись, радіохвиля

Цікавим спомином про Суджу початку ХХІ ст. поділився журналіст, історик, а нині військовослужбовець Вахтанг Кіпіані. Він згадує, як у 2000-му був у цьому місті разом із радянським політв’язнем Михайлом Горинем, який на той час очолював Українську всесвітню координаційну раду, що опікувалась діаспорою на етнічних землях поза Україною. Коли керівник місцевої адміністрації, з яким зустрічалися київські гості, довідався, що Кіпіані працював на телеканалі «1+1», то негайно повіз його на зустріч зі своєю тещею, яка полюбляла дивитися новини та серіали саме на цьому українському каналі.

Тобто розуміти українську, співати українських пісень і говорити цією мовою для мешканців краю було нормою ще 20 років тому. Зелений Шлях, Круглик, Руська Конопелька, Черкаська Конопелька, Махов Колодезь, Княжий – ці назви сіл у Курській області біля Суджі говорять самі за себе.

«Ми випили чаю і поїхали далі. Хто ж тоді міг подумати, що наступний візит української делегації буде на танках», – жартує Кіпіані.

Після 25 років диктатури і ксенофобської пропаганди в Росії мешканці краю не визнають себе українцями по духу і «за паспортом». Якщо за переписом 1897 року, українцями визнавали себе 61,16% суджанців, то останній перепис, 2020 року, демонструє цілковите зросійщення – лише 1,09% містян ідентифікували себе як українці.

Водночас ті, хто хочуть, можуть легко ловити українські радіохвилі, адже вони досягають 15-20 км вглиб російського прикордоння. І, на думку українських радіожурналістів, які виходять в ефір з прикордонних міст, росіяни з того боку «порєбріка» слухають і знають, що насправді відбувається в Україні та регіоні.

А щодо сьогоднішньої ситуації у місті Суджа, то звідти, стверджують місцеві канали, евакуйоване населення.

Наталія Лебідь, «Главком»