Оксана Забужко святкує день народження: цікаві факти про письменницю
Родина Забужко належала до місцевої інтелігенції шістдесятників
Сьогодні, 19 вересня, святкує день народження українська письменниця, літературознавиця та публіцистка Оксана Забужко. Їй виповнюється 64 роки.
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку, у родині шістдесятників.
Батько, Стефан Іванович Забужко – педагог, літературний критик і перекладач, був репресований у сталінські часи й відбував заслання в Забайкальському краї. Мама була вчителькою української літератури. Через розпочаті у вересні 1965 р. репресії проти української інтелігенції сім’я покинула Луцьк, і з 1968 р. Оксана Забужко мешкає в Києві.
Письменниця закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики Київського університету імені Тараса Шевченка.
Поезією захопилася ще в дитинстві. Першу поетичну збірку 9-річної Забужко «Весняна акварель» мали надрукувати у видавництві «Молодь». Передмову до неї написав український письменник Михайло Стельмах. Але під час репресій у 1972-1973 роках її батьки потрапили до «чорного списку», тож готову до друку збірку зняли з виробництва. Письменниця ті вірші ніколи не публікувала, а першу поетичну книжку «Травневий іній» змогла видати лише 1985-го.
Основні теми творчості письменниці – національна ідентичність і ґендер. Перший роман «Польові дослідження з українського сексу» вийшов у 1996 році та викликав бурхливу реакцію критиків і читачів. Він став першим бестселером незалежної України.
Забужко також звертається до української історії ХХ століття. Її найвидатніший роман, за оцінками української та зарубіжної критики, – «Музей покинутих секретів». У ньому присутні три ключові для української історії епохи – Друга світова війна, 70-ті роки, ранні 2000-ні.
Найвідоміша книга Оксани Забужко у жанрі нон-фікшн – «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій». У книзі українська культурна історія осмислена через особистість та образи Лесі Українки.
З ім’ям Оксани Забужко пов’язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.
.jpg)
Оксана Забужко – член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 «Найвпливовіших людей в Україні».
Письменниця веде активну громадську діяльність. Напередодні Помаранчевої революції опублікувала у WSJ статтю Українська Солідарність, у якій передбачила масові протести у Києві, після чого в ЗМІ її стали називати «Помаранчевою Кассандрою».
Забужко пропонували балотуватись у Верховну Раду України на виборах 2006 року від Блоку «Наша Україна», але вона відмовилась – і відтоді незмінно відмовляється від співпраці з будь-якими політичними партіями.
Оксана Забужко одружена з художником Ростиславом Лужецьким.
В інтерв’ю Gazeta.ua у 2013 році письменниця розповіла, як українізувала свого чоловіка: «Коли мій чоловік мені запропонував одружитися, я виставила єдину умову: розмовною мовою в домі мати українську. Він із російськомовної родини в другому поколінні. Тож знаю всі ці процеси болісного й тяжкого переходу. Пам'ятаю, як коробило від отого глухого «ф» в кінці дієслів – думаф, ходиф, робиф».
Пропонуємо добірку цитат письменниці:
- «Український вибір – це вибір між небуттям і буттям, яке вбиває. І ціла література наша горопашна – лиш зойк приваленого балкою в обрушенім землетрусом домі: я тут! я ще живий! – та ба, рятувальні команди щось довго дляються, а самому – як його викопаєшся? («Польові дослідження з українського сексу»);
- «Не конче встромляти гострого ножа – щоб бути винуватим, цілком достатньо народитися» («Сестро, сестро»);
- «Нинішню молодь не вчили протистояти агресії, їх готували до іншого життя, їм давали зовсім іншу картину світу, і ніхто не казав їм у школі чи університеті: ви – покоління війни»;
- «Шануймося – за наше право шануватись заплачено кров'ю. А кров, як відомо, не водиця – і не друкарська (чи якась інша) фарба»;
- «Біда з історією, одначе, в тому, що, коли її уроків не засвоєно, рано чи пізно вона неминуче поверне прогульників назад у той самий клас, перескладати провалений іспит» («І знов я влізаю в танк...»).
Нагадаємо, Оксана Забужко удостоєна найвищої нагороди Франції – ордену Почесного легіону. Відзнаку вручив 14 липня посол Етьєн де Понсен на подвір'ї Софійського собору в Києві.
Сьогодні 19 вересня, Київрада присвоїла Оксані Забужко звання «Почесний громадянин міста Києва».
Коментарі — 0